Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради

Підпорядковано Заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів щодо правоохоронної діяльності Дніпровської міської ради

Начальник інспекції
Янушкевич Тетяна Вацлавівна

Юридична адреса: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75
Фактична адреса: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52 (к. 328, 329)
Телефон: 720-90-58
E-mail: [email protected] 
Графік прийому громадян: кожний четвер місяця з 10:00 до 13:00, з 14:00 до 17:00

Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік
Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2016 рік
Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2017 рік
Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2018 рік

Заступник начальника інспекції
Ізотова Олена Валентинівна

Юридична адреса: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75
Фактична адреса: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52 
E-mail: [email protected] 

Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2017 рік

Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2018 рік

ЗАСТУПНИК НАЧАЛЬНИКА ІНСПЕКЦІЇ
Надтока Ольга Володимирівна

Юридична адреса: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75
Фактична адреса: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52 
E-mail: [email protected] 

Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2018 рік

 

Посада

ПІБ

Каб.№

Телефон

1

Начальник інспекції

Янушкевич Тетяна Вацлавівна

329

 

2

Заст. начальника інспекції

Ізотова Олена Валентинівна

314а

720-77-80

3

Заст. начальника інспекції

Надтока Ольга Володимирівна

266

720-97-33

 

Відділ моніторингу стану дотримання законодавства з питань праці

4

Начальник відділу

Сисоєва Лідія Анатоліївна

63

720-90-55

5

Заст. начальника відділу

Ковальчук Наталія Олександрівна

63

6

Головний спеціаліст

Шевченко Лариса Миколаївна

64

720-90-56

7

Головний спеціаліст

Чижмак Віктор Борисович

64

8

Головний спеціаліст

Фомічов Олег Миколайович

64

 

Відділ здійснення контрольних заходів

9

Начальник відділу

Назаренко Вікторія Олександрівна

62

720-90-57

10

Заст. начальника відділу

Панков Вадим Владиславович

76

 

720-97-30

11

Головний спеціаліст

Пачуріна Катерина Євгенівна

76

12

Головний спеціаліст

Петрусьов Євген Сергійович

76

13

Головний спеціаліст

Афонін Володимир Валентинович

76

14

Спеціаліст І категорії

Гайда Станислав Ігорович

76

 

Відділ реєстрації колективних договорів та з питань охорони праці

15

Начальник відділу

Шевченко Наталія Іванівна

478

 

720-97-32

16

Заст. начальника відділу

Дрегваль Валентина Вікторівна

478

17

Головний спеціаліст

Васькова Лілія Олексіївна

478

18

Старший інспектор

Дінець Ольга Іванівна

328

720-90-59

19

Старший інспектор

Субботіна Інна Юріївна

 

 

Юридичний відділ

20

Начальник відділу

Коробова Ганна Олегівна

266

720-97-33

 

720-97-33

 

21

Заступник начальника відділу

Кайнога Ян Олександрович

266

22

Спеціаліст І категорії

Павлюк Максим Геннадійович

266

23

Старший інспектор

Лавренков Олександр Володимирович

266

 

Відділ організаційно-аналітичної роботи

24

Начальник відділу

Черкез Людмила Іванівна

213

 

25

Головний спеціаліст

Хлопецька Поліна Юріївна

213

 

26

Спеціаліст І категорії

Кулиненко Сергій Юрійович

213

 

27

Старший інспектор

Сердюк Лариса Володимирівна

215

 

28

Старший інспектор

Білоусова Лілія Валеріївна

215

 

29

Старший інспектор

Надтока Лариса Василівна

215

 
 

Відділ бухгалтерської роботи та звітності

30

Начальник відділу-головний бухгалтер

Коваленко Лариса Валеріївна

265

 

720-97-31

31

Заст. начальника відділу-головного бухгалтера

Мороз Марія Вячеславівна

265

32

Головний спеціаліст

Прейзнер Ганна Петрівна

265

33

Головний спеціаліст

Шворак Світлана Сергіївна

265

34

Головний спеціаліст

Іванова Світлана Миколаївна

265

35

Старший інспектор

Сербіна Людмила Семенівна

266

720-97-33

Відділ діловодства та кадрів

36

Начальник відділу

Гайда Людмила Григорівна

328

720-90-58

37

Заступник начальника відділу

Пимоненко Ганна Володимирівна

360

720-97-34

38

Головний спеціаліст

Моргунова Валерія Олександрівна

360

39

Спеціаліст І категорії

Шепель Вікторія Миколаївна

360

 

Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради (далі – інспекція) на виконання п. 2.2. розпорядження міського голови від 08.02.2019 №103-р «Про стан роботи зі зверненнями громадян у Дніпровській міській раді за підсумками 2018 року», повідомляє таке.

Протягом ІІІ кварталу 2019 року керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про звернення громадян», на виконання Указу Президента України від 07.02.2008 № 109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» інспекцією здійснювалися відповідні організаційно-управлінські заходи, необхідні для реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов’язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм законодавства, удосконалення роботи зі зверненнями громадян.

В інспекції постійно проводиться відповідна робота щодо надання однозначних, обґрунтованих та найбільш повних відповідей за зверненнями громадян, без порушення строків, встановлених законодавством та по унеможливленню безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам.

За ІІІ квартал 2019 року до інспекції надійшло 93 звернень громадян, що на 54,1% менше, ніж у ІІІ кварталі 2018 року (було 172 звернення), у яких порушені питання стосовно не виплати заробітної плати, працевлаштування з порушеннями умов законодавства про працю, тощо. Звернення громадян надходили безпосередньо до інспекції на особистому прийомі керівника у вигляді листів – 44 звернення, що на 75% більше показника відповідного періоду минулого року (було 33 звернення), а також від вищестоящих організацій через Дніпровську міську раду – 49 звернень, що на 35,2% менше показника відповідного періоду минулого року (було 139 звернень), з них:

  • Приймальня Президента України – 1 (2%)
  • Дніпропетровська ОДА – 1 (2% );
  • ДОКЦ - Урядова гаряча лінія – 5 (10,2%);
  • Єдина гаряча лінія для звернень громадян ДМР – 9 (18,4%);
  • КЦ «Гаряча лінія голови облдержадміністрації» – 2 (4,1%);
  • Управління по роботі зі зверненнями громадян – 1 (2%);
  • Електронне звернення громадян до міської ради – 3 (6,2%);
  • Дніпровська міська рада – 27 (55,1%).

Всі звернення зареєстровані в комп’ютерній програмі обліку звернень громадян та вирішені позитивно, в окремих випадках заявники отримали роз’яснення з посиланням на правові норми або повідомлення про необхідність вжиття додаткових дій для подальшого вирішення порушених питань.

Протягом звітного періоду до інспекції та через Дніпровську міську раду надійшли колективні – 5 (5,4%) звернень, що більше показника відповідного періоду минулого року – 0 (100%) звернень.

Найбільше звернень надійшло від жителів Індустріального району – 10 (10,8%) звернень, Новокодацького та Чечелівського району – по 7 (7,5%), Шевченківському району – 6 (6,5%), Амур-Нижньодніпровського району – 4 (4,3%).

Серед громадян, що зазначили свій соціальний стан 3 пенсіонера, 6 робітників, 2 безробітних.

Серед громадяни, які мають відповідні пільгові категорії 2 учасника бойових дій, 1 ветеран праці, 1 інвалід ІІ групи, 1 одинока мати.

Найбільш актуальними питаннями, з якими громадяни зверталися до інспекції у ІІІ кварталі 2019 року є наступні:

  • праця і заробітна плата – 75 звернень (80,6%);
  • заробітна плата – 10 (10,8%);
  • виплата заборгованості із заробітної плати – 4 (4,3%);
  • інші питання праці – 4 (4,3%).

В інспекції наявні в електронному вигляді та роздруковані нормативно-правові акти, які деталізують роботу з розгляду звернень громадян (тексти Законів України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», Указу Президента України від 07.02.2008 № 109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування»), тощо.

З метою обговорення актуальних питань роботи зі зверненнями громадян, в інспекції систематично проводяться апаратні наради за участю керівництва та начальників відділів інспекції, на яких розглядаються питання, пов’язані із тематикою звернень громадян.

Під час апаратних нарад аналізуються найбільш поширені недоліки та помилки при оформленні та підготовці відповідей на звернення громадян. З метою дотримання термінів розгляду звернень громадян відділом діловодства та кадрів готуються письмові нагадування, в яких виконавцям доводиться інформація щодо терміну контролю підготовки відповіді.

Щочетверга начальником інспекції проводиться особистий прийом громадян. За ІІІ квартал 2019 року керівництвом інспекції прийнято близько 50 громадян, що на 10 (80%) осіб більше, ніж за ІІІ квартал 2018 року – 40 громадян.

Робота інспекції спрямована на підвищення ефективності роботи зі зверненнями громадян, враховуючи необхідність об’єктивного всебічного і вчасного розгляду звернень громадян відповідно до вимог чинного законодавства України.

Постановою шостого окружного апеляційного адміністративного суду України по справі 826/8917/17 від 14.05.2019 року визнано не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». На сегоднішній день діє Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», який містить аналогічні положення та пункти, на підставі яких Інспекцією проводяться комплексні заходи, спрямовані на детінізацію зайнятості та доходів населення, здійснюється контроль за додержанням законодавства про працю з питань повноти оплати і своєчасної виплати заробітної плати, дотримання державних мінімальних гарантій та оформленням трудових відносин (здійснюються виходи на фактичне місце розташування суб’єктів господарювання).

 

 

Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради (далі – інспекція) на виконання п. 2.1 розпорядження міського голови від 08.02.2019 №103-р «Про стан роботи зі зверненнями громадян у Дніпровській міській раді за підсумками 2018 року», повідомляє таке.

Протягом 2019 року керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про звернення громадян», на виконання Указу Президента України від 07.02.2008 № 109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» інспекцією здійснювалися відповідні організаційно-управлінські заходи, необхідні для реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов’язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм законодавства, удосконалення роботи зі зверненнями громадян.

В інспекції постійно проводиться відповідна робота щодо надання однозначних, обґрунтованих та найбільш повних відповідей за зверненнями громадян, без порушення строків, встановлених законодавством та по унеможливленню безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам.

За 2019 рік до інспекції надійшло 407 звернень громадян, що на 21,6% менше, ніж у 2018 році (було 519 звернень), у яких порушені питання стосовно не виплати заробітної плати, працевлаштування з порушеннями умов законодавства про працю, тощо. Звернення громадян надходили безпосередньо до інспекції у вигляді листів – 156 звернень, що на 17,9% більше показника відповідного періоду минулого року (було 128 звернень), а також від вищестоящих організацій через Дніпровську міську раду – 251 звернення, що на 38,9% менше показника відповідного періоду минулого року (було 411 звернень), з них:

  • Приймальня Президента України – 1 (0,4%);
  • Відділ з питань звернень громадян Апарату ВРУ – 3 (1,2%);
  • ДОКЦ - Урядова гаряча лінія – 28 (11,1%);
  • КЦ «Гаряча лінія голови облдержадміністрації» - 10 (4%);
  • Дніпропетровська ОДА – 5 (2%);
  • Єдина гаряча лінія для звернень громадян ДМР – 52 (20,7%);
  • Електронне звернення громадян до міської ради – 13 (5,2%);
  • Дніпровська міська рада – 133 (53%);
  • Управління по роботі зі зверненнями громадян – 5 (2%);
  • Відділ організації прийому звернень громадян, розгляду звернень та запитів – 1 (0,4%).

Всі звернення зареєстровані в комп’ютерній програмі обліку звернень громадян та вирішені позитивно, в окремих випадках заявники отримали роз’яснення з посиланням на правові норми або повідомлення про необхідність вжиття додаткових дій для подальшого вирішення порушених питань.

Протягом звітного періоду до інспекції та через Дніпровську міську раду надійшли повторні – 5 (1,2%) звернень, що менше показника відповідного періоду минулого року – 12 (2,3%) звернень; колективних – 10 (2,5%) звернень, що менше показника відповідного періоду минулого року – 7 (1,3%) звернень.

Найбільше звернень надійшло від жителів Шевченківського району – 32 (7,9%) звернення, Новокодацького району – 30 (7,4%) звернень, Центрального та Чечелівського районів – по 23(5,7%) звернення, Індустріального району – 21 (5,2%) звернення, Амур-Нижньодніпровського району  – 16 (4%) звернень, Соборного району – 15 (3,7%) звернень, Самарського району – 5 (1,2%) звернень, Дніпровський район – 2 (0,5%) звернення.

Серед громадян, що зазначили свій соціальний стан 38 робітників, 21 пенсіонер, 11 безробітних, 5 працівників бюджетної сфери, 4 військовослужбовця.

Серед громадян, які мають відповідні пільгові категорії 6 інвалідів ІІ групи, 4 учасника бойових дій, 2 ветерана праці, 1 одинока мати, 1 член багатодітної сім`ї.

Найбільш актуальними питаннями, з якими громадяни зверталися до інспекції у 2019 року є наступні:

  • праця і заробітна плата – 311 звернень (76,4%);
  • заробітна плата – 52 (12,8%);
  • виплата заборгованості із заробітної плати – 18 (4,4%);
  • працевлаштування – 1 (0,2%);
  • діяльність служб зайнятості – 1 (0,2%);
  • інші питання праці – 24 (6%).

В інспекції наявні в електронному вигляді та роздруковані нормативно-правові акти, які деталізують роботу з розгляду звернень громадян (тексти Законів України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», Указу Президента України від 07.02.2008 № 109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування»), тощо.

З метою обговорення актуальних питань роботи зі зверненнями громадян, в інспекції систематично проводяться апаратні наради за участю керівництва та начальників відділів інспекції, на яких розглядаються питання, пов’язані із тематикою звернень громадян.

Під час апаратних нарад аналізуються найбільш поширені недоліки та помилки при оформленні та підготовці відповідей на звернення громадян. З метою дотримання термінів розгляду звернень громадян відділом діловодства та кадрів готуються письмові нагадування, в яких виконавцям доводиться інформація щодо терміну контролю підготовки відповіді.

Щочетверга начальником інспекції проводиться особистий прийом громадян. За 2019 рік керівництвом інспекції прийнято близько 160 громадян, що на 30 (18,8%) осіб більше, ніж за 2018 рік – 130 громадян.

Робота інспекції спрямована на підвищення ефективності роботи зі зверненнями громадян, враховуючи необхідність об’єктивного всебічного і вчасного розгляду звернень громадян відповідно до вимог чинного законодавства України.

 

 

Реєстрація колективних договорів

На виконання рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради №1132 від 20.11.2018 Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради визнана відповідальним органом за повідомну реєстрацію колективних договорів на підприємствах, в установах та організаціях міста Дніпра.

Зразки для оформлення та подання знаходяться за посиланням:

Титульний лист на реєстрацію колективного договору

Лист на реєстрацію колективного договору

Титульний лист на реєстрацію змін та доповнень до колективного договору

Лист на реєстрацію змін та доповнень до колективного договору


Для подачі на повідомну реєстрацію звертатись за адресою: вулиця Старокозацька (колишня Комсомольська) буд.52, кабінет 478, 314а

Прийом договорів: вівторок та четвер 9.00-18.00; обідня перерва 13.00-13.45
Видача договорів: середа 9.00-18.00, п'ятниця 9.00-16.45;обідня перерва 13.00-13.45

Відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.11.2018 № 1132 «Про визначення інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради відповідальним виконавчим органом міської ради за повідомну реєстрацію колективних договорів на підприємствах, в установах та організаціях міста Дніпра» Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради здійснюється повідомна реєстрація колективних договорів відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 №115 «Про порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів».

Повідомна реєстрація проводиться з метою засвідчення автентичності примірників і копій поданих на реєстрацію колективних договорів для забезпечення можливості врахування їх умов під час розгляду уповноваженими органами трудових спорів (індивідуальних і колективних), що можуть виникнути за результатами виконання умов таких договорів (п. 2 Порядку № 115.

Сторони колективного договору подають на повідомну реєстрацію: колективний договір разом з додатками у кількості примірників, що відповідає кількості сторін договору; копію колективного договору (п. 3 Порядку № 115).

Типові зауваження:

  • некоректно зазначаються сторони колективного договору відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про соціальний діалог», ст.3 Закону України «Про колективні договори і угоди»;
  • колективний договір не визначає конкретні дати виплати заробітної плати, що є порушенням ст.115 КЗпП України;
  • не відображено вимоги ст.95, 96 КзпП України щодо мінімальної заробітної плати, посадового окладу (тарифної сітки);
  • не враховуються вимоги ст.31 Закону України «Про оплату праці» щодо гарантії забезпечення мінімального розміру заробітної плати;
  •  не визначено норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат;, що є порушенням ст. 97 КЗпП  України;
  • не враховуються вимоги ст.15 Закону України «Про оплату праці» щодо організації оплати праці;
  • не враховуються  соціальні відпустки відповідно до розділу ІV Закону України «Про відпустки»;
  • невірно трактується ст.23 Закону України «Про відпустки» щодо надання відпусток без збереження за сімейними обставинами;
  • не виконуються вимоги ст.20 Закону України  «Про охорону праці» щодо розроблення Комплексних заходів  щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам;
  • при визначенні фінансування охорони праці відповідно до ст.19 Закону України «Про охорону праці»  та складанні Комплексних заходів порушуються вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 №994 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці»;
  • не відображаються вимоги ст.10-12 Закону України «Про охорону праці» щодо праці жінок, неповнолітніх, осіб з інвалідністю;
  • Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються з порушенням ст.142 КЗпП України;
  • відсутні додатки до колдоговору.

Звертаємо увагу, що відповідно до ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових,соціально-зекономічних відносин.  До них належать:

- зміни в організації виробництва і праці;

-  забезпечення продуктивної зайнятості;

- нормування та оплата праці, встановлення форм, систем, розмірів заробітної плати й інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо);

- установлення гарантій, компенсацій, пільг;

- участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);

- режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку;

- умови праці й охорона праці;

- забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організація оздоровлення і відпочинку працівників;

-  гарантії діяльності профспілкової або інших представницьких організацій трудящих;

- умови регулювання фондів оплати праці і встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

- забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

- заборона дискримінації.

Цей перелік конкретизується у багатьох нормах КЗпП та інших нормативно-правових актах.

Зверніть увагу:

 Колективний договір може містити й інші, додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії та соціально-побутові пільги.

При укладанні колективного договору звернути увагу в окремих розділах  колективного договору:

Загальні положення:

  • вимоги Закону України «Про колективні договори і угоди», в тому числі: сторони колективного договору,  дія колективного договору, внесення змін та доповнень.

Зміни  в організації виробництва і праці : зазначити:

- заходи, які будуть вживатися роботодавцем і профспілковим органом у період дії колективного договору.

- обов’язки роботодавця щодо попередження профспілкового органу про початок реорганізації, яка може привести до  звільнення працівників, чим порушуються вимоги ст.494 КЗпП України.

Забезпечення продуктивної зайнятості, зокрема:

- яким чином роботодавець забезпечить трудовий колектив обґрунтованими об’ємами робіт протягом 40-годинного робочого тижня, які заходи будуть вжиті щодо працевлаштування працівників, які будуть вивільнятися або перенавчатися у зв’язку з скороченням чисельності або штату;

- який буде встановлено порядок і розміри оплати простоїв не з вини працівників і т.д.

Нормування та оплата праці:

  • встановлення форм, систем, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.д.;
  • визначення умов регулювання фонду оплати парці, міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень оплати парці та періодичності її виплати

Зверніть увагу! Виплата заробітної плати один раз на місяць є порушенням ст.115КЗпП України.

Установлення гарантій, компенсацій, пільгв тому числі більш ніж передбачені законодавством.

При необґрунтованій відміні цих зобов’язань  порушуються вимоги ст..ст.32,103 КЗпП України.

Режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинкузокрема:

  • порядок роботи підрозділів;
  • аргументоване встановлення  неповного робочого дня або тижня,
  • розробка графіків відпусток,
  • перелік посад і професій, робота яких дає право на додаткову відпустку за ненормований робочий день відповідно до ст.8 Закону України «Про відпустки»;
  • зобов’язання роботодавця  щодо встановлення режиму праці та  тривалість відпустки  для неповнолітніх, одиноких матерів, працівників, що суміщають роботу з навчанням та ін.

Зверніть увагу! У розділі колективного договору досить зробити посилання на відповідні Правила внутрішнього трудового розпорядку (як додаток до колективного договору), а в самих Правилах деталізувати норми із специфіки роботи підприємства.

Умови праці й охорона праці

До тексту колективного договору вносяться трансформовані під зобов’язання роботодавця та працівників норми статей 5-13,17-20,22,25,44 Закону України «Про охорону праці» з відповідними додатками.

Зміни і доповнення, що вносяться до колективного договору, також підлягають повідомній реєстрації відповідно до п. 8 Порядку № 115. Зміни і доповнення до колективного договору протягом строку його дії вносять лише за взаємної згоди сторін та в порядку, визначеному колективним договором відповідно до ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Заборонено вносити до колективних договорів умови, які погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством. Такі умови є недійсними (ч. 2,3 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Роботодавець не має права ухвалювати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами, в односторонньому порядку відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України.

Показники оплати праці

 

Законодавчі та договірні (на виробничому рівні) норми організації оплати праці

Норма

1

2

3

Форма оплати праці

Про форму виплати заробітної плати (у грошових знаках, банківськими чеками, натурою)

Ст.23 Закону України  №108

Строки виплати зарплати

Про конкретні строки виплати зарплати (заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата)

Ст.115 КЗпП України

Розмір авансу

Про розмір заробітної плати за першу половину місяця

Ст.115 КЗпП України

Системи оплати праці

Про системи оплати праці на підприємствах, в установах і організаціях (оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці, оплата може проводитися за результатами індивідуальних і колективних робіт)

Ч.1 ст.97 КЗпП України

Норми праці

Про введення, заміну і перегляд норм праці

Ст.86 КЗпП України

Про термін дії норм праці

Ст.87 КЗпП України

Про умови роботи, що підлягають обліку під час розроблення норм виробітку (норм часу) і  норм обслуговування

Ст.88 КЗпП України

Про заміну та перегляд єдиних і типових норм

Ст.89 КЗпП України

Про встановлення нормованих завдань у разі погодинної оплати праці

Ст.92 КЗпП України

Розцінки

Про порядок визначення розцінок при відрядій оплаті праці

Ст.90 КЗпП України

Тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів

Про порядок формування тарифної сітки, схеми посадових окладів (проводиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмір мінімальної заробітної плати, і міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів)

Ст.96 КЗпП, ст.6 Закону України №108

Про порядок застосування норм колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче державних норм і гарантій оплати праці (можливі тільки тимчасово, на період подолання фінансових труднощів підприємства на термін, що не перевищує шести місяців)

Ст.14 Закону України №108

Умови запровадження та розміри надбавок, доплат

Про оплату праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов’язків тимчасово відсутнього працівника

Ст.105 КЗпП України

Про оплату роботи в нічний час

Ст.108 КЗпП України

Умови запровадження та розміри гарантійних та компенсаційних виплат

Про оплату праці при виконанні робіт різної кваліфікації

Ст.104 КЗпП України

Про порядок оплати часу простою

Ст.113 КЗпП України

Про оплату роботи в надурочний час

Ст.106 КЗпП України

Про оплату праці у світкові та неробочі дні

Ст.107 КЗпП України

Про індексацію заробітної плати

Ст.95 КЗпП України Закон від 03.07.91р. №1282-ХІІ

Про компенсації працівникам втрат частини доходів у зв’язку з порушенням термінів виплати зарплати (компенсація втрати частини доходу у зв’язку з порушенням терміну виплати заробітної плати проводиться у разі затримки виплати заробітної плати на один і більше календарних місяців)

Закон України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ

ГУ Держпраці у Дніпропетровській області інформує

 

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звертає  увагу суб’єктів господарювання!

Упередження порушень – запорука успіху кожного роботодавця!

 

В рамках забезпечення об’єкта відвідування та його працівників інформацією та консультаціями щодо найбільш ефективних способів дотримання законодавства про працю, з метою запобігання надмірного тиску на суб’єктів господарювання за рахунок можливих фінансових санкцій при здійсненні інспекційного відвідування, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі – ГУ Держпраці) звертає увагу роботодавців на найбільш поширені випадки порушення законодавства про працю.

Серед порушень законодавства про працю, виходячи  з практики проведення  інспекційних відвідувань, не останнє місце займають порушення мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

ГУ Держпраці зосереджує увагу суб’єктів господарювання на визначенні поняття державних мінімальних гарантій в оплаті праці та відповідальності за їх порушення.

Слід перш за все наголосити, що  мінімальними державними гарантіями в оплаті праці є не лише мінімальна заробітна плата, але й норми і гарантії в оплаті праці, які передбачені частиною 1 статті 12 Закону України «Про оплату праці», а саме:

1) норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо.

2) гарантії в оплаті праці для працівників – оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів, тощо.

3) гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці», при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Окрему увагу суб’єктів господарювання звертаємо на необхідності нарахування та виплати індексації заробітної плати, яка також є державною мінімальною гарантією в оплаті праці та підлягає обов’язковому проведенню у встановленому законодавством порядку.

Закликаємо роботодавців неухильно дотримуватися вимог законодавства про оплату праці в частині виплати заробітної плати не нижче мінімального встановленого розміру.

За недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці передбачено застосування щодо суб’єкта господарювання штрафної санкції у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, наразі ця сума складає 41 730 грн.(!) і це, зауважте, за кожного працівника щодо якого скоєно порушення!

Чи не занадто дороге «задоволення» не зважати на необхідності проведення індексації ?!

ГУ Держпраці закликає роботодавців переглянути всі складові нарахування заробітної плати працівникам своїм підприємств, здійснити у разі необхідності відповідні донарахування працівникам з метою упередження штрафів за порушення державних мінімальних гарантій в оплаті праці.

 ГУ Держпраці додатково наголошує, що з метою недопущення порушень трудового законодавства, інспекторами праці щомісячно здійснюються відвідування інформаційного характеру, під час яких роботодавців та працівників інформують про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю.

Підводячи підсумок, вкотре наголошуємо суб’єктам господарювання на тому, що упередження порушень, їх виправлення та дотримання законодавства  про працю – є запорукою успіху підприємства.        

 Бажаємо всім роботодавцям порозуміння з Держпрацею шляхом вдосконалення власних знань, та, як наслідок, недопущення порушень законодавства про працю!

 

 

Ірина БІЛАНИНЕЦЬ

            Заступник начальника відділу з питань додержання

                                                                                    законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість,

працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці  у          Дніпровському регіоні управління з питань праці Головного

управління Держпраці у Дніпропетровській області

(м.Дніпро, Казакова, 3, тел.7767427)

 

Актуальною темою сьогодні як показує практика є стажування, але в Кодексі законів про працю України не міститься такого поняття, як стажування.

Всім нам відомо, що стажування здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних компетентностей, здобутих у результаті теоретичної підготовки. Метою стажування є здобуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки.

Кожен роботодавець поняття стажування тлумачить по різному, в даній статті роз`яснюємо, які умови стажування можуть називатись стажуванням, його види та порядок.

Прийняття на роботу працівників на «стажування» без проведення відповідної оплати є порушенням законодавства з праці і ознакою застосування примусової праці, використання якої заборонено ст.43 Конституції України, чинним законодавством з праці і нормами міжнародного права.

Стажування студентів - набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань відповідно до Закону України               від 05.09.2017 року № 2145-VIII «Про освіту».

Стажування безробітних - підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов’язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця, що передбачено наказом від 31.05.2013 318/655 «Про затвердження порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України» від 19.06.2013 за № 1029/23561.

Виключні випадки стажування: стажування лікарів, працівників з охорони праці, нотаріусів, адвокатів для набрання певного досвіду.

  На підприємствах усіх форм власності існує тільки 2 види стажування:

- стажування студентів; 

- стажування  безробітних.

  В інших випадках «стажування» це праця без належного оформлення.

  Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

       Крім того, працівник не може бути допущений до роботи без:

  • укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу,
  • повідомлення до територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

Щодо стажування безробітних.

Громадяни, які мають офіційний статус безробітного, можуть проходити стажування — професійне навчання працівників на виробництві, чи іншому підприємстві, організації незалежно від форми власності. У всіх інших випадках — роботодавець зобов’язаний оформити працівника на роботу відповідно до вимог статті 24 КЗпП України.

Необхідно додати, що виконання працівником роботи на умовах «стажування» свідчить про порушення роботодавцем вимог чинного законодавства і дає підстави працівнику вимагати належного оформлення трудових відносин.

Стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості. Строк підвищення кваліфікації безробітних шляхом стажування на курсах цільового призначення установлюється з урахуванням мети і складності навчання від 20 до 500 годин. Для цього укладається тристороння угода між центром зайнятості населення, підприємством і  безробітним. Після завершення стажування безробітних у роботодавця - замовника кадрів безробітні отримують довідку. По закінченні стажування роботодавець - замовник кадрів, який має право брати участь у визначенні змісту стажування безробітних, зобов’язаний протягом 30 календарних днів з дня завершення навчання працевлаштувати безробітних.

Стосовно стажування студентів та учнів.

Згідно умов статті 29 Закону України 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» передбачено проведення стажування  для молоді. Також постановою КМУ від 16.01.2013 № 20 затверджено Порядок укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях і Типову форму договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях.

Для отримання інформації про можливість стажування зазначені вище студенти та учні звертаються до:

  • відповідних підрозділів таких закладів;
  • територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (тобто до центрів зайнятості);
  • організацій роботодавців, а також безпосередньо до керівників підприємств.

Вищі та професійно-технічні навчальні заклади разом з підприємствами надають студентам ВУЗів та учням ПТУ інформацію про можливість стажування.

Зверніть увагу, що підприємство може включати проведення стажування до договору про підготовку кваліфікованих кадрів, що укладається навчальним закладом та підприємством - замовником підготовки кадрів.

Одночасно з укладенням договору про стажування керівник підприємства затверджує індивідуальну програму стажування та видає наказ про проходження стажування.

У наказі зазначаються:

  • строки і місце його проходження у структурному підрозділі,
  • спеціальність (кваліфікація) або професія (кваліфікаційний рівень) стажиста,
  • режим стажування (тобто розподіл часу стажування, тривалість стажування і відпочинку),
  • керівник стажиста це особа відповідальна за проведення стажування працівник підприємства, який має досвід та стаж роботи за відповідною спеціальністю (кваліфікацією) або професією (кваліфікаційним рівнем) не менш як три роки.                 До речі, за керівником стажування може бути закріплено не більше двох стажистів.

Обов`язково зі стажером проводиться інструктаж по охороні праці.

Строк стажування не може перевищувати шести місяців. А тривалість роботи під час стажування не повинна перевищувати тривалості робочого часу, встановленого законодавством для відповідної категорії працівників.

Запис про проходження стажування вноситься до трудової книжки стажиста, яка у разі потреби оформляється згідно із законодавством.

       Судова практика підтверджує, що стажування без трудового договору заборонено, зокрема постанова Верховного Суду від 30.10.18 у справі № 817/2331/16, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.02.17 у справі № 65007113.

Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що перевірка роботодавцем кваліфікації майбутнього працівника або навчання його навикам, необхідним для подальшої роботи, з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, керівником (власником) може встановлюватися тільки випробуванням відповідно до умов статті 26 КЗпП України.

                                                                Вікторія Капінус,

Головний державний інспектор відділу з питань додержання                                                                  законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість,

працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці  у          Дніпровському регіоні управління з питань праці Головного

управління Держпраці у Дніпропетровській області

(м.Дніпро, Казакова, 3, тел.0567767427)

З метою підвищення рівня обізнаності дітей та роботодавців щодо додержання законодавства про працю відносно неповнолітніх та недопущення використання найгірших форм дитячої праці

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області інформує.

 

Неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років з якими у відповідності до п.5 ч.1 ст.24 КЗпП України трудові договори укладаються в обов’язковому порядку в письмовій формі.

Праця неповнолітніх - основні гарантії

При прийнятті на роботу неповнолітнім особам до 16 років необхідно мати: 1) копію свідоцтва про народження (замість паспорта), 2) згоду одного з батьків або особи, що його замінює, 3) документ, який підтверджує, що особа буде виконувати роботу у вільний від навчання час.

Відповідно до ст. 187 КЗпП України, неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

Робочий час і час відпочинку

Пунктом 1 частини першої статті 51 КЗпП України для неповнолітніх працівників встановлено скорочену тривалість робочого часу: особам від 16 до 18 років — до 36 годин на тиждень (включно); особам від 15 до 16 років — до 24 годин на тиждень (включно); учні віком від 14 до 15 років, які працюють під час канікул можуть працювати не більше 24 години на тиждень. Для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, тривалість робочого часу не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої ст. 51 КЗпП України.

Заборонено

Залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 55, 63, 192 КЗпП України, ст. 11 Закону «Про охорону праці»); застосовувати працю неповнолітніх осіб на важких роботах та на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ст. 190 КЗпП України, ст. 11 «Про охорону праці»);залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст. 190 КЗпП України, ст. 11 Закону «Про охорону праці»).

Надання відпусток неповнолітнім

Ст. 75 КЗпП України та ч.8 ст. 6 Закону України «Про відпустки» встановлено, що для неповнолітніх працівників, котрі не досягли вісімнадцятирічного віку, тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. Щорічна основна відпустка повної тривалості надається неповнолітньому працівникові за його бажанням у зручний для нього час (ст. 195 КЗпП України, ст. 10 Закону «Про відпустки»). Згідно зі статтею 195 КЗпП України та статтею 10 Закону «Про відпустки» неповнолітньому працівникові може надаватися щорічна відпустка повної тривалості в перший рік його роботи на підприємстві, навіть якщо він ще не відпрацював шість безперервних місяців на цьому підприємстві.

Конституція України забороняє будь-яку примусову працю, залучення дітей до праці можливе лише за умови, якщо ця праця не буде перешкоджати заняттям в школі та здоров'ю дитини!

У разі інформації про порушення прав дитини у сфері праці або використання дітей у найгірших формах праці, просимо негайно повідомляти про такі факти Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області за адресою: 49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 3; офіційний E-mail: 04dp@dsp.gov.ua   або Державну службу України з питань праці за адресою: 01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14; офіційний E-mail: [email protected]

 

Ірина БІЛАНИНЕЦЬ

            Заступник начальника відділу з питань додержання

                                                                                    законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість,

працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці  у Дніпровському регіоні управління з питань праці Головного

управління Держпраці у Дніпропетровській області

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області надає роз’яснення щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. Нюанси та можливості.

        

Відповідно до внесених змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі Закон № 875-XII) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Обов’язок роботодавців надавати особам з інвалідністю роботу передбачено статтею 172 Кодексу Законів про працю України (надалі КЗпП України). Це зумовлено тим, що, згідно із Законом № 875-XII, держава гарантує їм рівні права з усіма іншими громадянами.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, зобов’язані виділяти, а також  створювати спеціальні робочі місця для працевлаштування людей з інвалідністю з урахуванням індивідуальних програм реабілітації з забезпеченням  гарантій, передбачених чинним законодавством України.

При прийнятті на роботу працівника з інвалідністю встановлюється загальний порядок прийняття та подання документів роботодавцю як і для інших працівників, окрім випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи (далі МСЕК) стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я працівника з інвалідністю. У цьому разі, окрім документів, передбачених статею 24 КЗпП України, працівник з інвалідністю при прийнятті на роботу подає роботодавцю довідку з висновком МСЕК для врахування індивідуальних потреб при працевлаштуванні:

- довідка МСЕК та виписка з акта огляду МСЕК, де вказується причина інвалідності, група і строк інвалідності та висновки комісії про умови та характер праці інваліда;

- індивідуальна програма реабілітації інваліда.

Працевлаштування осіб з інвалідністю відбувається шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Зазначаємо, що відповідно до КЗпП України при прийнятті на роботу  осіб з інвалідністю слід дотримуватися наступного:

- частиною 3 статті 26 КЗпП України визначено, що особам з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи, не встановлюються випробування;

- частиною 1 статті 39 КЗпП  України зазначається, що строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору.

- частиною 2 пункту 5 статті 42 КЗпП  України визначено, що  при скороченні чисельності або штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці  переважне право на залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається також особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- статтею 55 КЗпП України визначено, що робота осіб з інвалідністю у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172 КЗпП України);

- статтею 63 КЗпП України зазначається, що залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.  Додатковою умовою для залучення осіб з інвалідністю є відсутність обмеження надурочних робіт у медичній рекомендації, даній такому працівникові;

- статтею 172 КЗпП України визначено, що у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Безумовний обов'язок власника забезпечити відповідно до медичних рекомендацій перепідготовку і працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлення пільгових умов і режиму роботи випливає із частини 5 статті 6 Закону "Про охорону праці".

За особою з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання визнається право на професійну орієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію за рахунок власника. Крім того, за період професійної орієнтації, професійного навчання і перекваліфікації, визначених індивідуальною програмою реабілітації, якщо з дня встановлення інвалідності пройшло не більше одного року, особа з інвалідністю має право на щомісячні страхові виплати в розмірі середнього заробітку за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (стаття 23 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності").

Особи з інвалідністю внаслідок загального захворювання або побутової травми, інвалідність яких встановлена в період, коли вони перебували в трудових відносинах, підлягають переведенню на іншу роботу на цьому підприємстві відповідно до рекомендації медико-соціальної експертної комісії на підставі частини 1 статті 170 КЗпП України.

Також, за бажанням особи з інвалідністю, роботодавець може перевести його на легшу роботу. Це передбачено статтею 170 КЗпП України. Таке переведення можливе за умови, якщо інвалідність працівника настала за інших обставин, аніж внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

Звісно, що переведення на легшу роботу означає нижчу оплату. Однак, згідно із частиною другою статті 170 КЗпП України, за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом двох тижнів з дня переведення зберігатиметься попередня середня заробітна плата. В деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (стаття 19 Закону № 875-XII).

Якщо на підприємстві, в установі, організації працює менше осіб з інвалідністю, ніж це передбачено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону              № 875-XII, щороку вказані роботодавці сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Зверніть увагу, що на відміну від звичайних працівників, особи з інвалідністю, які недавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перші шість місяців на цьому підприємстві, можуть скористатися своїм правом піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи на цьому підприємстві (частина 7 статті 10 Закону України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 року № 504/96 (надалі – Закон № 504/96)). А особи з інвалідністю, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (частина 13 статті 10 Закону № 504/96).

Відповідно до статті 6 Закону № 504/96 тривалість щорічної основної відпустки для осіб з інвалідністю становить:

- особам з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів,

- особам з інвалідністю III групи – 26 календарних днів.

Відповідно до пункту 6 та 7 частини першої статті 25 Закону № 504/96, відпустка без збереження заробітної плати щорічно надається:

-особам з інвалідністю III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

-особам з інвалідністю I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

          Памятайте! Особи з інвалідністю знаходяться під особливим захистом держави!

Валентина БАБКІНА,

головний державний інспектор

Головного управління Держпраці

у Дніпропетровській області

Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні  управління з питань праці  Головного управління Держпраці у Дніпровському регіоні Олена Аладіна для підвищення рівня обізнаності серед населення України щодо зовнішньої трудової міграції, можливих ризиків, пов’язаних з незаконною зовнішньою трудовою міграцією, у тому числі потрапляння в ситуації, пов’язані з торгівлею людьми, соціального та правового захисту трудових мігрантів і членів їх сімей, іншої інформації, що підвищує рівень обізнаності з питань міграції, звертає увагу на наступні питання.  

Трудова міграція: 4 рівні за ступенем легальності:

              1. Офіційна трудова міграція – переміщення українських громадян, які, виїжджаючи за кордон, декларують участь у трудовій діяльності як мету виїзду і є легальними трудовими мігрантами в приймаючих країнах (саме їх і фіксує офіційна статистика).

              2. Неофіційна легальна міграція – поїздки за кордон з декларованою метою туризму, відвідування родичів тощо, з подальшим працевлаштуванням та реєстрацією в країні-реципієнті; учасники таких поїздок не можуть бути відстеженні вітчизняною статистикою, але при цьому стають цілком легальними трудовими мігрантами в країнах-реципієнтах.

              3. Успішна нелегальна міграція – поїздки за кордон, пов'язані з незареєстрованою зайнятістю видами діяльності, дозволеними законодавством відповідних країн.

              4. Міграція жертв злочинних угруповань – торгівля людьми та інші випадки перебування громадян України в нелюдських умовах або зайнятість протиправною діяльністю за кордоном не з власної волі.

Основними сферами, де зайняті працівники-мігранти є:

  • Будівництво
  • Сільське господарство (збирання врожаю)
  • Домашнє господарство (прибирання домівки, готування їжі, доглядання дітей та немічних людей похилого віку)
  • Сфера торгівлі та сервісу (у т.ч. – готельний бізнес)

Основними країнами призначення громадян України є Російська Федерація, Республіка Польща, Республіка  Туреччина, ОАЕ тощо.

Але, незаконна трудова міграція підвищує ризик потрапляння в  ситуації, повязані з торгівлею людьми.

Хто входить до «групи ризику» осіб, які мають високу імовірність постраждати від торгівлі людьми:

  • Нелегальні мігранти
  • Члени малозабезпечених сімей
  • Жертви домашнього насильства
  • Особи, які займаються проституцією
  • Особи, звільнені з місць позбавлення волі
  • Матері – одиначки
  • Залежні
  • Учасники АТО
  • Особи з обмеженими можливостями
  • Діти – сироти, діти із багатодітних та неблагополучних сімей
  • Особи, що користуються послугами шлюбних агентств

 

 

Стадії торгівлі людьми:

  • Вербування
  • Перевезення
  • Експлуатація

Під вербуванням слід розуміти схиляння одного або кількох людей до згоди на їх використання в якості виконавців певних видів робіт або надання послуг.

Методи, що найчастіше застосовуються:

  • Пошук поодинокими вербувальниками зацікавлених чоловіків та жінок у барах, кафе, нічних та диско-клубах, на ринках тощо
  • Вербування через неформальні кола сімей та / або друзів
  • Поширення оголошень щодо роботи та навчання за кордоном
  • Діяльність під виглядом агентств, що пропонують роботу та навчання за кордоном, шлюбних або туристичних агентств
  • Оформлення фіктивних шлюбів
  • Викуп дітей в опікунів/батьків

Перевезення – процес, під час якого постраждалих перевозять (переміщають) в межах або за межі країни походження (через країну / країни транзиту) до остаточного місця призначення.

Види експлуатації:

  • Трудова експлуатація
  • Сексуальна експлуатація
  • Використання в порнобізнесі
  • Використання в жебрацтві
  • Вилучення органів
  • Проведення дослідів над людиною без її згоди
  • Використання у збройних конфліктах
  • Втягнення у злочинну діяльність
  • Примусова вагітність
  • Усиновлення / удочеріння з метою наживи
  • Рабство та звичаї, подібні до рабства
  • Підневільне становище

Загальні ознаки постраждалих від торгівлі людьми:

  • Людина вважає, що вона повинна працювати навіть без власної згоди та залишатись на робочому місці до окремого дозволу залишити робоче місце
  • За відсутності безпосередньої загрози виявляє страх та занепокоєння, вважає, що щодо неї чи її близьких мають місце погрози чи прояви насильства з боку сторонніх осіб
  • Має травми, які за зовнішніми ознаками є проявами насильницьких дій
  • Має травми та фізичні дефекти, типові для наслідків виконання певних видів робіт, або які є наслідками використовуваних засобів контролю чи обмеженням волі
  • Виявляє недовіру до оточуючих та/чи відчуває страх при спілкуванні
  • Не має документів, що підтверджують особу або має підроблені документи
  • Знаходиться у місці, яке може використовуватись з метою експлуатації особи, або перебувала в такому місці
  • Не знає точної адреси місця роботи та місця знаходження
  • Була вимушена працювати на будь-яких умовах
  • Отримує (отримувала) мізерну заробітну плату, або не отримує її зовсім (не має доступу до зароблених коштів)
  • Тривалий час проживає (ла) у помешканні, не придатному для повноцінного існування
  • Не мала доступу до медичної допомоги або допомога не надавалась належним чином
  • Має обмежене коло спілкування (у тому числі з рідними та близьким соціальним оточенням)
  • Впевнена в тому, що має грошові зобов’язання та знаходиться в залежному стані (у тому числі, якщо переїзд до країни призначення оплачувався посередниками) тощо

ВАЖЛИВО!

  • Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, до обласної, районної державної адміністрації за місцем свого перебування.
  • У разі коли постраждалою особою є дитина, суб’єкт невідкладно повідомляє      про неї відповідну службу у справах дітей та уповноважений орган Національної поліції України. Усі дії щодо такої дитини здійснюються відповідно до вимог нормативно-правових актів щодо захисту прав дитини.
  • Служба у справах дітей здійснює заходи щодо захисту прав дитини та направляє її у разі потреби до притулку для дітей служби у справах дітей або центру соціально-психологічної реабілітації дітей.
  • У разі коли постраждала особа не зверталася та не бажає співпрацювати з органами внутрішніх справ, відповідальний підрозділ подає до органу внутрішніх справ інформацію про вчинення злочину з поміткою про відмову особи співпрацювати з відповідними органами.
  • Орган внутрішніх справ розглядає зазначену інформацію та здійснює в установленому законодавством порядку відповідні заходи.

Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми:

  • Забезпечення особистої безпеки, поваги
  • Безоплатне одержання інформації про свої права та можливості мовою, якою він володіє
  • Безоплатне одержання медичної, психологічної, соціальної, правової допомоги
  • Тимчасове розміщення  в закладах для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців
  • Відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України
  • Отримання одноразової матеріальної допомоги
  • Отримання допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку
  • Безоплатне отримання послуг перекладача у разі, коли він не володіє українською або російською мовою
  • Тимчасове перебування в Україні строком до трьох місяців або постійне проживання на території України у порядку, встановленому законодавством (для іноземців або осіб без громадянства)

Список контактів:

Відділ протидії торгівлі людьми  Міністерства соціальної політики України

01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, тел. (044) 289-55-57, https://www.msp.gov.ua/news/15983.html,  e-mail: [email protected]

Департамент соціального захисту населення

49094, м.Дніпро, вул. Набережна перемоги, 26, тел. (067) 926 63 26

e-mail: sobes@ukr.netrakhmanov@adm.dp.gov.ua

Громадська організація «Промінь Дніпро»                               

49000, м.Дніпро, проспект Богданва Хмельницького, буд. 32-А, кв.24,

тел. (056) 789-80-18, (066) 407-20-38, e-mail: [email protected], [email protected]

Управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми  ГУНП

в Дніпропетровській області 

49101, м.Дніпро, вул.Троїцька, 20А, тел.(056) 756 50 01, (056) 756 50 02

e-mail:dp.npu.gov.ua

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області

49107, м.Дніпро, вул. Казакова, 3, тел. (056) 722 - 28 - 30,  e-mail: [email protected]

Додаткову інформацію та консультацію Ви можете отримати:

Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів:

0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів в межах України)

527 (безкоштовно з мобільних телефонів в межах України)

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області інформує.

 

Основні щорічні відпустки

 

Медичним працівникам, як і усім працюючим в Україні, встановлено основну щорічну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відраховується від дня укладення трудового договору. Медичним працівникам, які були заражені вірусом імунодефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання професійних обов'язків, згідно з Законом України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 3 березня 1998 р. № 155/98-ВР встановлено щорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів.

Законом України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 5 липня 2001 р. № 2586-111 передбачено право на відпустку тривалістю не менш як 36 календарних днів працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять.

Керівним працівникам та викладачам медичних навчальних закладів щорічна основна відпустка надається тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» від 14 квітня 1997 р. №346.

Додаткові щорічні відпустки

Додаткова щорічна відпустка медичним працівникам надається за особливий характер праці. Тривалість цієї відпустки встановлюється за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (Додаток № 2 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17 листопада 1997 р. № 1290 (далі— Постанова № 1290).

Додаткова щорічна відпустка за особливий характер праці надається у повному передбаченому обсязі в разі, коли працівник працював у цих умовах повний робочий рік. До стажу роботи, що дає право на додаткові щорічні відпустки, зараховується: час фактичної роботи з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий в цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівника цього виробництва, цеху, професії або посади; час щорічних основної та додаткової відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці. Для більшості категорій працівників закладів охорони здоров'я встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Право на додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів мають усі молодші медичні сестри з догляду за хворими та молодші медичні сестри закладів охорони здоров'я, освіти, соціального захисту.

Право на 7 календарних днів додаткової щорічної відпустки мають також реєстратори медичні, що зайняті в архіві, та сестра-господиня психіатричних (у тому числі дитячих), психоневрологічних, наркологічних закладів охорони здоров'я.

Додаткова відпустка тривалістю 11 календарних днів за особливий характер роботи встановлена для таких категорій працівників будь-яких закладів охорони здоров'я: лікар-анестезіолог-реаніматолог, сестра-анестезистка медична, а також лікар та молодший спеціаліст з медичною освітою (крім лікаря-лаборанта та лаборанта) відділень (груп) анестезіології-реанімації та палат для реанімації та інтенсивної терапії; працівники, безпосередньо зайняті рентгенодіагностикою, флюорографією на ротаційній рентгенотерапевтичній установці з візуальним контролем; середній та молодший медичний персонал рентгенівських, флюорографічних кабінетів та установок, який допомагає лікареві під час виконання ним робіт з рентгенодіагностики, флюорографії, на рентгенотерапевтичній установці з візуальним контролем; працівники, безпосередньо зайняті на роботах з відкритими радіоактивними речовинами, що відповідає II класу робіт; працівники, безпосередньо зайняті на гамма-терапії та експериментальному гамма-опроміненні у палатах з обслуговування хворих з накладеними радіоактивними препаратами або з гамма-установками; медичні працівники, які працюють в інших закладах охорони здоров'я (спеціалізованих структурних підрозділах): а) лікарі, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри, які працюють у венерологічних стаціонарах закритого типу; б) керівники і фахівці, а також лікарі, молодші спеціалісти з медичною освітою, які безпосередньо працюють у барокамерах та кесонах; в) персонал центрів і відділень мікрохірургії, який безпосередньо виконує хірургічні операції з імплантації пальців, кісток, сегментів кінцівок, у пластичній мікрохірургії, мікросудинній хірургії; г) лікар-фтизіатр інфекційної та туберкульозної лікувальнопрофілактичної установи, який систематично виконує рентгенодіагностичні дослідження; д) лаборант (у тому числі лікар-лаборант, керівник лабораторії, а також перукар (перукар-модельєр 2-го і 1-го класу) та психолог і фізіолог, які безпосередньо та повний робочий день працюють у психіатричній (психоневрологічній), у тому числі дитячій, нейрохірургічній, наркологічній лікувально-профілактичній установі, відділенні, палаті та кабінеті або в аналогічних установах соціального захисту чи спеціалізованих закладах освіти для розумово відсталих дітей та дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки, у дитячих будинках-інтернатах для сліпих та глухонімих дітей; є) лікар, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри, безпосередньо зайняті на роботах з медичними генераторами УВЧ потужністю 200 Вт та більше, протичумних установ (станцій, загонів, відділень, лабораторій, інститутів); є) лаборант (утому числі лікар-лаборант) лікувально-трудового профілакторію для примусового лікування осіб, хворих на хронічний алкоголізм.

Додаткова відпустка тривалістю 18 календарних днів установлюється для таких категорій працівників: працівники клінічного подвір'я лепрозорію та протилепрозного відділення, відділу, кабінету, пункту; лікар-керівник, його заступник-лікар (з ненормованим робочим днем), сестра медична головна психоневрологічної, наркологічної установи; лікар-керівник, його заступник-лікар (з ненормованим робочим днем) дитячої психіатричної (психоневрологічної) установи, відділення, палати, кабінету, будинку дитини для розумово відсталих дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки, дитячі будинки-інтернати для сліпих та глухонімих дітей; лікар (утому числі керівник), молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри, ентомолог, біолог, зоолог, віварник відділу особливо небезпечних інфекцій санітарно-профілактичних установ; лікар-епідеміолог, лікар-вірусолог, лікар-бактеріолог (у тому числі керівник структурного підрозділу), ентомолог, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими, віварник, які безпосередньо працюють з живими культурами (зараженими тваринами): бруцельозу, вірусного гепатиту, геморагічної гарячки, жовто гарячки, ку-гарячки та інших рикетсіозів, мелоїдозу, натуральної віспи, орнітифу, полімієліту, пситакозу, сапу, сибірки, висипного тифу, туляремії, вуличного сказу та енцефалітів, а також в осередках та ензоотичних районах з цими захворюваннями санітарно-профілактичних установ; начальник, лаборант, інструктор-дезінфектор, дезінфектор, епідеміолог та помічник ентомолога ентомологічного загону з боротьби з кліщовим енцефалітом та трансмісійними захворюваннями санітарно-профілактичних установ; працівники центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом закладів та спеціалізованих відділень закладів охорони здоров'я, що призначені для лікування хворих на СНІД та ВІЧ-інфікованих, а також лабораторій, кабінетів, відділів, відділень та закладів охорони здоров'я, на які покладено органами охорони здоров'я обстеження населення з ВІЧ-інфекцій та дослідження крові, біологічних рідин, отриманих від хворих на СНІД та ВІЧінфікованих; автоклавник, препаратор протичумної установи; працівники, безпосередньо зайняті на роботах з відкритими радіоактивними речовинами І класу робіт; працівники, безпосередньо зайняті на гамма-терапії та експериментальному гамма-опромінюванні з гамма-препаратами у радіоманіпуляційних кабінетах та лабораторіях.

Додаткова відпустка тривалістю 25 календарних днів надається: а) у психіатричних (психоневрологічних), геріатричних, нейрохірургічних, наркологічних лікувально-профілактичних закладах та установах, відділеннях, палатах та кабінетах, а також в установах (відділеннях) соціального захисту населення психоневрологічного та геріатричного типу та в спеціалізованих будинках-інтернатах для осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, таким категоріям працівників: інструктор виробничого навчання робітників масових професій; інструктор з культмасової роботи, культорганізатор, баяніст; керівник музичний (працівник), керівник гуртка установ соціального забезпечення; лікар (у тому числі лікар — керівник відділення, кабінету), крім лікарялаборанта; майстер лікувально-виробничих (трудових) майстерень та підсобних сільських господарств для психічно хворих; науковий співробітник, який безпосередньо працює з хворими; молодші спеціалісти з медичною освітою (крім лаборанта); молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри та обслуговуючий персонал (буфетник, офіціант, робітники з обслуговування лазні, нянька, прибиральник виробничих приміщень); б) у дитячих психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах та установах, відділеннях, палатах та кабінетах (крім призначених для лікування дітей з ураженням центральної нервової системи без порушення психіки); в установах, відділеннях соціального захисту населення, у школах (класах), школах-інтернатах, дитячих будинках (групах), дитячих будинках-інтернатах (групах), дитячих садках (групах) та будинках дитини (групах) для розумово відсталих дітей та дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки; у дитячих будинках-інтернатах для сліпих та глухонімих дітей таким категоріям працівників: інструктор з організаційно-масової роботи, культорганізатор, баяніст; інструктор виробничого навчання робітників масових професій; лікар (у тому числі лікар — керівник відділення, кабінету), крім лікаря-лаборанта; майстер лікувально-виробничих (трудових) майстерень; науковий співробітник, який безпосередньо працює з хворими; молодші спеціалісти з медичною освітою (крім лаборанта); молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри та обслуговуючий персонал (буфетник, офіціант, робітник з обслуговування лазні, нянька, помічник вихователя, прибиральник виробничих приміщень), сестра-господиня; в) у закладах (відділеннях) швидкої та екстреної медичної допомоги: лікар-психіатр; молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими; молодші медичні сестри, які надають медичну допомогу та евакуюють психічно хворих; водій автомобіля, який одночасно виконує обов'язки санітара з евакуації психічно хворих. г) у лікувально-трудових профілакторіях для примусового лікування осіб, хворих на хронічний алкоголізм та наркоманію: лікар (у тому числі керівник відділення, кабінету), крім лікаря-лаборанта; молодші спеціалісти з медичною освітою (крім лаборанта та статистика медичного) та молодші медичні сестрам з догляду за хворими, молодші медичні сестри.

Додаткова відпустка тривалістю 32 календарні дні надається таким категоріям працівників: директор (начальник) протичумної установи та його заступник з науки, виробництва, а також завідувач (начальник) протичумної лабораторії та відділу (відділення); лікарі, зоолог, ентомолог, науковий співробітник, технічний керівник протичумної установи (станції, загону, відділення, лабораторії, інституту).

Додаткова щорічна відпустка може надаватися і за ненормований робочий день. Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається наднормовою). Міра праці у цьому разі визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків та обсягом виконуваних робіт (навантаженням). Як компенсація за виконаний обсяг робіт, міру напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до семи календарних днів. Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором.

 

Світлана Мельничук,

головний державний інспектор

Головного управління Держпраці

у Дніпропетровській області

Праця це нагорода і сила, і слава, а не покарання.

Заохочення за успіхи в роботі є одним із важливих елементів трудової дисципліни і полягає у позитивному стимулюванні найманих працівників за сумлінну працю та успішне виконання ними своїх трудових обов’язків. У статті розглянуто перелік заходів і підстави застосування заохочень, види та порядок їх застосування.

Працювати сумлінно означає прагнути робити все по-людськи якомога досконаліше.

Стимулювання праці це спонукання до праці через заохочення, винагороди за трудові зусилля.

Засоби заохочення – одне з найважливіших дієвих оперативних чинників підвищення суспільно-правової та трудової активності працівників.

Система стимулювання працівників є достатньо потужним фактором розвитку їх трудової активності. Однак, для того щоб цей інструмент застосовувався роботодавцями з максимальною ефективністю, необхідно мати чітке уявлення про механізми поведінки людей та формування мотивів до продуктивної праці. Для забезпечення такої мотивації необхідно знати інтереси людей та визначати їх потреби.

В числі засобів забезпечення трудової дисципліни ст.140 КзПП України є заохочення за сумлінну працю.

Заохочення є досягнутими успіхами в праці.

Згідно статті 143 Кодексу законів про працю України до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться у затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Таким чином, жодний перелік видів заохочень, зокрема той, що міститься у пункті 21 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, не є обов’язковим і може бути лише своєрідним орієнтиром для роботодавця та трудового колективу.

Заохочення мають оголошуватись наказом в урочистій обстановці і заноситись до трудових книжок працівників (частина 2 статті 143 КЗпП України). При цьому слід мати на увазі, що згідно правил ведення трудових книжок, записи до них мають ґрунтуватись на відповідних нормативних актах.

Не буде суперечити вимогам закону поєднання кількох заходів заохочення.

Варто зауважити, що протягом строку дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються, але своєрідним заходом заохочення таких працівників є дострокове зняття з них дисциплінарних стягнень.

Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов’язки, має надаватись перевага при просуванні по роботі, під яким розуміють надання більш кваліфікованої роботи, або переміщення на вищестоящу посаду. Просування по роботі оформляється як переведення на іншу роботу.

Також при заохоченні за успіхи в роботі враховується особистий внесок працівника в загальний результат роботи з урахуванням таких критеріїв:

1) ініціативність у роботі;

2) якість виконання завдань, у якому працює працівник, його посадовою інструкцією, а також дорученнями керівництва;

3) терміновість виконання завдань;

4) виконання додаткового обсягу завдань

 

Види заохочення можуть поділятися на такі види:

За способом впливу на працівників: а) моральні; б) матеріальні;

За сферою дії: а) загальні; б) спеціальні.

З урахуванням особливостей мотивації до праці працівника та можливостей підприємства, установи, організації, виділяє такі види заохочення для формування ефективної дисципліни праці:

1. Матеріальне заохочення трудової діяльності індивідуального та колективного характеру: зростання заробітної плати адекватно до розширення вмінь та навичок працівника, ефективності результату праці; преміювання працівника; нагородження цінним подарунком; надання санаторно-курортної путівки, забезпечення житлом працівника, надання кредиту для придбання житла, автомобіля тощо.

2. Покращення організаційно-технічних умов праці працівника: ремонт приміщень, в яких здійснюється праця; обладнання службових приміщень сучасною оргтехнікою, меблями; закупівля літератури тощо.

3. Морально-професійне заохочення працівників: створення психологічно-комфортних умов праці працівника; створення умов для професійного зростання та реалізації творчих здібностей працівника; надання творчих відпусток; нагородження працівника за досягнення та успіхи в роботі грамотою тощо.

Заробітна плата має формуватись під впливом таких постійно діючих чинників, як складність, інтенсивність, відповідальність, умови праці, а розміри премій та інших винагород на основі таких змінних факторів, як ініціативність, старанність, підприємливість, винахідливість та інше.

Відповідно до умов статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається:

-з основної заробітної плати, у виді винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

одаткової заробітної плати, у виді винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

нших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За статтею 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Отже, законодавством надано право підприємствам самостійно визначати умови та розміри преміювання.

Однією із складових частин чинної на підприємстві системи оплати праці має бути положення про преміювання. У цьому положенні визначається коло працівників, на яких поширюється чинність преміальної системи, показники й умови преміювання щодо кожної категорії працівників. Показники преміювання визначають не лише право на одержання премії, а й її розмір.

Вдале поєднання заходів матеріального та морального стимулювання працівників буде сприяти у формуванні мотивів сталої і тривалої дії, які відзначаються глибоким проникненням у внутрішній світ людини і здатністю викликати втіху від самої роботи, від усвідомлення її важливості, захопленості нею. Це має надзвичайно важливе значення для ефективного управління персоналом, оскільки забезпечує найповніші прояви трудової активності працівників.

Варто зазначити, що застосування заохочення є правом, а не обов’язком власника (керівника). Саме власник (керівник) вирішує питання про доцільність застосування та види заохочень до працівників. Проте, роботодавцям слід пам’ятати, що саме за допомогою засобів морального та матеріального заохочення підвищується продуктивність праці конкретного працівника та покращується результат діяльності підприємства, установи, організації в цілому.

Отже, враховуюче наведене можна зробити висновок, що заходи заохочення працівників виконують дві важливі функції: з одного боку, вони є фактором підвищення професійної діяльності працівників, а з другого, – є важливим чинником зміцнення трудової дисципліни.

 

                                                                                 Вікторія Капінус,

Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість,працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці  у  Дніпровському регіоні управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

(м.Дніпро, Казакова, 3)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаття 144. Порядок застосування заохочень

Заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці і заносяться до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення.

{Стаття 144 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4617-10 від 24.01.83; Законом № 1096-IV від 10.07.2003}

Стаття 145. Переваги і пільги для працівників, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов'язки

Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов'язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. ін.). Таким працівникам надається також перевага при просуванні по роботі.

Стаття 146. Заохочення за особливі трудові заслуги

За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи до заохочення, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних звань і звання кращого працівника за даною професією.

 

Через складну ситуацію в економіці останніх років українцям дуже просто втратити роботу. А ось знайти нову, та ще й з гідними умовами праці й зарплатою – завдання не з легких. Особливо це стосується людей передпенсійного віку. Бо, на жаль, ще доволі поширений серед вітчизняних роботодавців стереотип: що чим старший працівник, то менше з нього користі за умови однакової заробітної плати з молодими. При цьому на їхні фаховість та досвід чомусь зазвичай не зважають. Як і на те, що після втрати робочого місця саме в такому віці знайти нове дуже складно, а часом і зовсім неможливо.

      Нині у центрах зайнятості по всій Україні людей так званої квотної категорії, яким до пенсії залишилося 10 і менше років, на обліку перебуває понад 96 тисяч, з них понад 45 тисяч – жінки. Показово, що 45 тисяч з них люди віком 55 – 60 років. З них жінок, старших за 53 роки, - понад 30 тисяч, а чоловіків, старших за 58 років, - більш як 13 тисяч.     Тому фахівці служби зайнятості всіляко допомагають їм із працевлаштуванням передусім за фахом. Якщо роботодавець бере у штат таку людину, то Державна служба зайнятості відшкодовує йому ЄСВ за працевлаштування. Або цим людям пропонують швидко і якісно перенавчитися на нову спеціальність, затребувану саме нині на ринку праці.

        Як відомо, основним законодавчим актом України, який регулює питання захисту трудових прав громадян, є Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП України).         У статті 42 КЗпП України наведено перелік категорій працівників, яким надається переважне право бути залишеними на роботі після скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку  зі змінами в організації виробництва і праці. Зокрема за рівних умов продуктивноті праці і кваліфікації перевага надається:

  1. сімейним працівникам – за наявності двох і більше утриманців;
  2. особам, у сімях яких нема інших працівників із самостійним заробітком;
  3. працівників із тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
  4. працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;
  5. учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
  6.  авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
  7. працівникам, які зазнали на цьому підприємстві, в установі, організації трудового каліцтва або занедужали на професійне захворювання;
  8. особам із числа депортованих з України протягом пяти років з часу повернення на постійне місце проживання в Україні;
  9. працівникам із числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.            

          Як бачимо, до цього переліку внесено, наприклад, працівників із тривалим та безперервним стажем роботи на одному підприємстві.

          А ще КЗпП України категорично забороняє дискримінацію працівників за віком: стаття 21 набула чинності 26 листопада 2015 року.

            І все-таки це не надає прямих переваг для збереження зайнятості літнім працівникам, адже чинник стажу вторинний порівняно із кваліфікацією і продуктивністю праці.

           На допомогу та захист саме цієї категорії працівників прийнято Закон України   від 06.04.2017 № 2005 – VIII «Про внесення зміни до статті 42 Кодексу законів про працю України щодо захисту трудових прав працівників». Відповідно до нього перелік, наведений вище, доповнився пунктом 10. Згідно з ним, до переліку категорій працюючих, яким надається переважне право на залишення на роботі, додається категорія працівників, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку. Отже, вони отримують додаткові гарантії захисту своїх трудових прав.

          Закон захищає тих, кому після звільнення чи скорочення буде найважче або й зовсім неможливо з певних причин знайти нове місце роботи. І люди, яким до виходу на заслужений відпочинок залишилося кілька років, звісно, підпадають під цю категорію.

 

Олена Аладіна,

головний державний інспектор

Головного управління Держпраці

у Дніпропетровській області

Підписка на розсилку Дніпровської міської ради
Розсилка матеріалів виконується за допомогою сервісу Google FeedBurner.
Дніпровська міська рада не несе відповідальності за роботу сервісу.
Підписка на електронну газету Дніпровської міської ради
Розсилка матеріалів виконується за допомогою сервісу Google FeedBurner.
Дніпровська міська рада не несе відповідальності за роботу сервісу.