Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради

Адміністрацію підпорядковано заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів щодо інформаційної діяльності міської ради

Історична довідка Амур-Нижньодніпровського району

 

Найпершим поселенням на Лівобережжі була слобода Кам'янка (район 20-ї міської лікарні).Назву свою вона одержала від першого свого засновника – Каменського. Біля с. Кам'янки в 1757 році багатий козак - сотник Березан, після військової служби заснував хутір. Десь за три версти на північний схід від Кам'янки виросла слобода Мануйлівка (у радянський час змінено назву на Воронцовку), яка названа на честь поселенця козака Мануїла.

Відомості про Мануйлівку відносяться до 1744 р. Поступово на території Самарської паланки Війська Запорозького виникла козацька слобода. Після ліквідації Запорозької Січі у 1775 р. інтенсивними темпами проходить роздача козацьких земель у приватні руки. У 1786 р. Катерина ІІ подарувала 4,5 тисячі десятин на лівому березі Дніпра з поселенням Мануйлівки генерал-майору В.С. Попову. Після цього село стало іменуватися в документах Поповкою або Мануйлівкою-Поповкою. Відомості про походження Ломовки (район вул. Передової), який був поруч із Кам’янкою та Мануйлівкою, практично відсутні, окрім того, що у центрі колишнього селища Ломовки ще у ХІХ сторіччі було зведено Свято-Покровський храм, який у 1930-х рр., в епоху боротьби з релігією, був зруйнований, а у середині 1990-х років відновлений парафіянами. До 1786 року всі ці три села належали до Самарської паланки, землі Війська Запорозького. Наприкінці XVІІІ - початку XX вв. населені пункти входили у Новомосковський повіт Катеринославської губернії. Після ліквідації Катериною-ІІ Запорозької Січі в 1775 р. закінчився козацький період в історії Лівобережжя, воно стало селянським, землеробським до кінця XIX століття.

Селище Амур виникло в 1875 р. До 1900-х років "Амур” перетворився у велике селище, з населенням у 20000 осіб, церквою, декількома школами, 150 крамницями, аптекою, 4 пристанями... Амур захопив величезну територію, що прилягає до заводів і поділяється тепер на дві частини. Поселення займало територію між сучасним житловим масивом Фрунзенський і вулицею Залізничною (тепер Каруни). У залежності від ґрунту, окремі частини селища називалися Амур-Піски й Амур-Чорнозем. На схід від основного ядра Амуру виникає селище Бараф (район сучасних вулиць Лаврова, Кочкіна, Трамвайної та ін.). Головні вулиці "старого" Нижньодніпровська - Каруни, Бажова, Комінтерну. Згодом два головних селища утворили міське поселення механічно назване Амур-Нижньодніпровськом.

Існує декілька версій назви району. Перша: після будівлі тупикової залізничної станції на лівобережжі це місце вважалося своєрідним "кінцем світу". Першими з'явилися тут півтори десятки халуп для житла. "Ишь куди забралися, - сказав хтось з місцевих гострословів, - на самий Амур". І ця дивна назва затвердилася в планах землемірів. Інша версія говорить, що назву дали кілька родин, що дійсно перебралися з Далекого Сходу - відкіля і з'явилися "Амур" "Сахалін". І третя версія - "лірична". Нібито в ранні часи історії міста, катеринославська знать, чиновники, облюбували лівобережжя Дніпра для веселих пікніків. Не обходилося і без любовних розваг, "на крилах Амуру", як тоді говорили. Саме від цього "Амуру" нібито відбулася назва цілого району.

Поступово, навколо селища Нижньодніпровськ, ростуть нові райони - до півночі близько 1895 р. утвориться селище Султанівка. Походження назви залишається не з’ясованим, там селилися робітники околишніх заводів, зокрема "Гантке" (нинішній НТЗ). У сучасних межах міста це територія між залізницею, проспектом Газети "Правда" та вулиць Калинової, Янтарної. У перші роки Радянської влади Кам’янка, Березанівка і Ломівка увійшли в Єлизавето-Кам’янський район, центром якого була Кам’янка.

Життя Лівобережжя кардинально змінилося після того, як було прокладено залізницю та збудовано промислові підприємства. Навколо залізниці стрімко формується новий промислово-житловий район. Нинішня станція Нижньодніпровськ була відкрита в 1873 р. і стала кінцевою станцією нової залізниці Синельниківської гілки Лозово-Севастопольської залізниці. "Старого" моста через Дніпро тоді ще не було, він з'явився в 1884 р. З цього моменту Катеринослав з розряду заштатних провінційних перейшов у категорію великих промислових міст Півдня Россії. "Старий міст", так називають його тепер жителі нашого міста, став унікальним, неперевершеною для свого часу спорудою, і не тільки в Росії.

При станції Нижньодніпровськ в 1895-1897 роках були засновані головні вагонні майстерні (вагоноремонтний завод імені С.М. Кірова), телеграфні майстерні (завод "Світлофор"), "Бехтольд" (завод імені Комінтерну), виникає машинобудівний завод "Сиріус" (завод прокатних вальців), Мангеля (ВАТ "Дніпроважпапірмаш" імені Артема). Будується дослідно-експериментальний завод "Шодуар", був запущений сталеливарний, сталепрокатний і трубопрокатний завод „Ланге” - з 1920-х рр. з яких пізніше було утворено завод імені Комінтерну. В першій половині XIX ст. слобода Мануйлівка переходить у власність сім’ї Бикових. Виникає ще одна параллельна назва села – Биковка. Але, не зважаючи на це, з кінця XIX ст. назва Мануйлівка закріпляється в офіційних джерелах. Сім’я Бикових в кінці XIX ст. вважалася одним із «центрів тяжіння» інтелектуальної еліти Катеринослава. Брати Микола Васильович і Петро Васильович Бикови були відомі як журналісти і видавці та меценати. Як наслідок лівобережний маєток Бикових стало місцем, яке відвідували багато видатних людей того часу. Тут бували М.Кропивницький, И.Карпенко-Карий, Саксаганський, М. Заньковецька – видатні діячі українського театру. В Мануйлівці гостювали письменник і етнограф Олександр Афанасьєв-Чужбинський і поет Іван Манжура. Цікавим явищем в житті Мануйлівки стало відкриття філії катеринославської «Просвіти» - українського культурно-просвітницького товариства, ціллю якого було національно-культурне відродження української нації. В 1910 році в Мануйлівці збудовано приміщення місцевої «Просвіти» - в українському стилі, за рахунок пожертв мешканців селища (автор-інженер Іван Труба). Приміщення стало культурним центром – театральна зала, яка вміщала 300 осіб, бібліотека, кооперативна лавка, адміністративні приміщення. Керівником «Просвіти» був місцевий житель Федір Хомич Сто рубель. Закрито «Просвіту» в 1916 р. Промисловий район Амур-Нижньодніпровська до революції особливо в 1917-1921 р.р. був активно задіяний в революційних катаклізмах. Цьому сприяли і особливості соціальної структури, зокрема, переважної більшості пролетаріату. Однією зі знакових фігур в цьому контексті став П.О. Воронцов.

Петро Опанасович Воронцов (1893-1919) – видатний революційний діяч, більшовик. До революції він працював в Нижньодніпровських вагонних майстернях, створив в районі школу агітаторів, видавав підпільну газету „Звезда”, організував робітничий клуб „ІІІ Інтернаціонал”. В роки Громадянської війни Воронцов став заступником голови Катеринославської ради. Він створив першу в Україні районну партійну школу (вона називалась Робітничий університет), яка згодом стала взірцем з підготовки партійних кадрів для всіх учбових закладів в Україні.

В цей же час, Воронцов неодноразово приймав участь у боях з білими частинами. В кінці липня 1919 р. в бою з солдатами армії Деникіна П. Воронцов загинув під Новомосковськом. В 1922 р. поселення Мануйлова одержало нову назву – селище Воронцова (спрощене „Воронцовка”) – на честь революціонера. А в 1957 р. головна вулиця цього району – Шосейна в селищі Воронцова – названа проспектом Воронцова. Проспект Воронцова протягнувся від залізничної гілки до проспекту Газети „Правда” майже на 2,5 км. Відповідно до архівних даних, у вересні 1917 р. утворився Задніпровський райком партії.

Перше засідання Президії районної ради міста Амур-Нижньодніпровська відбулося 25 січня 1918 року. Цю дату вважають днем заснування Амур-Нижньодніпровського району. Першим головою Амур-Нижньодніпровської районної Ради робочих і солдатських депутатів м. Дніпропетровська Катеринославської губернії у 1918 році обрано робітника заводу "Шодуар" Савельєва О. У 1921 р. Султанівка одержує нову назву - Клочко - на честь відомого революціонера, учасника Громадянської війни на Україні, одного з організаторів Червоної гвардії в Катеринославі. У 1933 році, при розмежуванні 3-х районів міста, за Амур-Нижньодніпровським районом закріплені його попередні кордони. Переживши голодомор 1933 року, з 1935 року починають модернізуватись старі заводи, будуються нові школи, зведено міську лікарню №9. Сталевари заводу ім. Комінтерну Чайковський і Сороковий прославили район своїми рекордними плавками сталі. Заводи в цей час освоюють нові види продукції. Розвиток залізниці визначав темпи формування лівобережного району і у XX столітті. У 1930-х рр. тут з'явилася велика станція Нижньодніпровськ - Вузол. У зв'язку з небувалим промисловим розвитком, була необхідність у спорудженні вузлової сортувальної станції. У 1929 р. уряд міста прийняв рішення побудувати такий вузол на лівому березі Дніпра між Самарою і станцією Нижньодніпровськ. Станція Нижньодніпровськ - Вузол була побудована в 1930-1932 р. Мала вона 52 колії і вже в 1941 р. стала найбільшою в країні. Зараз станція також зберігає значення найбільшого залізничного вузла.

22 червня 1941 року серед тих, хто зустрів фашистську навалу зі зброєю в руках, були і амурнижньодніпровці. 35 днів і ночей продовжувались оборонні бої на Амур-Нижньодніпровській землі, стримуючи наступ ворога. У роки війни на окупованій німцями території району діяла комсомольсько-молодіжна підпільна антифашистська організація, члени якої вели активну діяльність проти німецьких окупантів. До її складу входило більше 100 юнаків і дівчат. Одним із організаторів підпілля став секретар партійної організації завода імені Артема – В.Литвиненко. Підпілля було викрито і розстріляно: І.Іванова, Л.Філіппова, М.Меркулова, М. Бахауз, Г.Андрусенко, Г.Нікульченко, В.Гавриленко, М.Клюквіна, Д.Петриковського. В період з 23.06.41 по 30.12.41 до лав Червоної Армії було мобілізовано 4114 чол. З вересня 1943 року до грудня 1945 року призвано в діючу армію 6642 чоловіка. 230 жінок району взяли участь у бойових діях на фронтах та у підпіллі. 27 вересня 1943 року воїни-визволителі увійшли на Лівобережжя. Дорогою ціною заплатили амурнижньодніпровці за перемогу в Великій Вітчизняній війні. Не повернулися додому 4446 жителів району, у тому числі загинули на фронтах - 2079, закатовані нацистами в гестапо - 21 (з них - 5 жінок), у концтаборах - 22, пропали безвісті - 2324 особи. Бойову славу району здобули наші земляки: Двічі Герой СРСР -Брандис А.Я., Герої СРСР - Ушаков В.Г., Бутко П.К., Мазан М.С., Мохов В.Г., Богомаз О.М., Тарасов П.Т., кавалери орденів Слави: Пінчук П.А., Мизенко Н.С. Там, де до Великої Вітчизняної війни в північній частині нинішнього проспекту "Правди" розташовувалися піщані "кучугури", з південного заходу до яких примикали будинки селища Клочковки (нині Старе Клочко). з кінця 1950-х рр. розпочалася інтенсивна забудова всього району. Він одержав умовне найменування Новомосковський, за назвою шосе. Звичайно в цей архітектурно-планувальний район включають кілька мікрорайонів: Клочко, Нове Клочко, Червоний Металіст, проспект Газети «Правда».Трохи на схід -виростає вулиця Бульварна, перейменована в 1964 р. на вул. Косіора. З часом, район кута проспекту Газети "Правда" - Калинова - Косіора поступово здобуває значення центрального для Лівобережжя. Наприкінці 1940 - початку 1950-х рр., район нинішнього проспекту між вул. Богдана Хмельницького і Калиновою називався Червоний Металіст. Після Великої Вітчизняної війни заново відбудовується багатоповерховими будинками проспект Воронцова. Найбільш інтенсивна забудова цієї магістралі припала на 1950-1960 р.р. З’явився клуб заводу ім. Комінтерну, комплекс будівель 9-ї міської лікарні, дитячої бібліотеки, нової будівлі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району, масив багатоповерхових житлових будинків, де одержали квартири робітники заводів, які знаходяться поруч. З кінця 1970-х років починається інтенсивне "вторгнення" міста в патріархальне життя задніпровських селищ. 30 квітня 1962 р. Новомосковське шосе перейменували в проспект Газети "Правда" - на честь 50-літнього ювілею головної газети більшовицької партії і Радянського Союзу.

У 1969 році межі Амур-Нижньодніпровського району змінились у зв’язку з утворенням на Лівобережжі Індустріального району. Головними магістралями району можна назвати вулицю Калинову, що нагадує широкий проспект, а також вулицю Передову, що тягнеться через весь Амур-Нижньодніпровський район і проходить саме на території трьох колишніх сіл - Ломовки, Кам’янки і Березанівки. Вважається, що це одна з найдовших магістралей в Європі. У північній частині Дніпропетровська, наприкінці 1970-х рр., розгорнулося будівництво Лівобережного масиву. Зараз масив поділяється на Лівобережний-1 (Березинський) та Лівобережний-2 (обидва масиви на схід від Донецького шосе). Цікавий природний об'єкт - озеро Куряче. Воно простягнулося уздовж усієї забудови житлового масиву «Лівобережний-3» і частково «Лівобережний-2». Насправді, забудова цього району - частини лівобережжя між Донецьким шосе і вулицею Янтарною - почалася ще до Великої Вітчизняної війни. А назву свою він одержав від вулиці Березової, нині Богомаза (на честь Героя Радянського Союзу Олексія Богомаза, що жив тут до війни). Будівництво основної частини житлового масиву, що одержав назву "Сонячний", припадає на першу половину 1970-х років. Побудована частина „Сонячного” спочатку мала назву "мікрорайон Лазурний". Одночасно з будівлею самого масиву було упорядковано набережну - посаджено бульвар, улаштовані сходи й упорядковано пляж. Головна вулиця житлового масиву „Сонячний” одержала ім'я прославленого полководця - Маршала Малиновського. Інтенсивному будівництву Лівого берега сприяло і те, що в цьому місці в 1975-1982 р. з'явився Кайдацький міст, що значно поліпшив сполучення лівого берега Дніпра з правим. Після відкриття мосту, магістраль Київ-Донецьк (Донецьке шосе) прийняла на себе навантаження транзитного автотранспорту. У 1985 році будівельникам було видано проектну документацію на спорудження нового житлового масиву – „Фрунзенський”. Назву він одержав у пам'ять про видного радянського воєначальника - Михайла Фрунзе. Передбачалося, що це буде один з найбільших районів міста – на території більш 300 гектарів, з населенням близько 300 тисяч чоловік. Цей район став останнім масштабним будівництвом радянської епохи такого масштабу в м. Дніпропетровську. Фрунзенський масив проектувався як "дніпропетровська Венеція". Передбачалося, що за рівнем комфортабельності і близькості до Дніпра, баз відпочинку, лісопарку йому не буде рівних. Особливий інтерес викликала мережа штучних каналів, що повинні були з'єднатися один з одним і з Дніпром. Облаштування каналів планувалося для зниження рівня ґрунтових вод, для відпочинку жителів масиву.

Усе вищевикладене, лише мала частина того, що можна розповісти про Амур-Нижньодніпровський район Дніпровського Лівобережжя, який почав будуватися у другій половині XІ століття навпроти Катеринослава.

 

Герб Амур-Нижньодніпровського району

 

(Геральдичний опис)

У центрі круглого (візантійського) геральдичного щита лазуревого (синього) кольору зображено велика ведуча шестерня з дев'ятьма зубцями на тлі контуру корпусу редуктора з трьох ведених шестерень, всередині якого піднята вгору рука тримає молот, біля основи якої три хвилясті лінії. Всі фігури всередині щита золотого кольору.

Висота руки з молотом дорівнює 1 / 2 від діаметра щита, внутрішній діаметр провідної шестерні дорівнює 7 / 10 від діаметра щита, три відомих шестерні в контурі редуктора дорівнюють 2 / 10 від діаметра щита. Загальна композиція дорівнює 9/10 від діаметра щита.

Варіант пояснень:

Велика ведуча шестерня на тлі контуру корпусу редуктора з трьох ведених шестерень - може позначати виробничі потужності, а так само технологічний, індустріальний ухил розвитку району. Підпорядкування трьох шестерень, однією провідною, відповідно централізацію всіх галузей промисловості в районі однієї мети.

Піднята вгору рука тримає молот - може позначати працьовитість, твердість духу, а так само діяльність пов'язану з куванням (обробкою) металів. (Молот ще з давніх часів прийнято вважати символом працьовитості або обробки металу).

Три хвилясті лінії - безумовно символізує річку Дніпро, на берегах якого розташований Амур-Нижньодніпровський район.

Золото - король металів, символізує знатність, могутність і багатство, а також християнські чесноти: віру, справедливість, милосердя і смиренність.

Лазур (синій) - символізує великодушність, чесність, вірність і бездоганність, або просто небо (воду).

Рішення районної у місті ради від 31.10.2008 № 5/20-5 "Про затвердження гербу Амур-Нижньодніпровського району".

 

 

Гімн Амур-Нижньодніпровського району

 

муз. В. Карманного
сл. С. Яреми

Над широким Дніпром, легкокрило і дзвінко,
Наче птах, наша пісня під хмари зліта,
Робітничий район – наша рідна сторінка,
Мій Амур! Батьківщина моя золота!

Приспів:

Амур! І в щасті, і в біді
Тебе не зрадимо ніколи!
Амур! Вклоняємось тобі,
Ти наша совість, наша доля.

Березанівка, Сонячний, Нижній, Ломівка,
Чорнозем і Боржом, Воронцовка, Піски –
Це куточки Амура, це рідна домівка,
Тут живуть амурчани, мої земляки.

Приспів:

На просторах твоїх бойові командири
Захищали наш дім у запеклих боях,
А нащадки їх славу у праці зміцнили
І тримають майбутнє в робочих руках

Приспів:

Ти ростеш, від Дніпра набираючись сили,
Молодієш від вітру свободи і змін,
Твої діти, Амур, розправляючи крила,
Вже сягнули найвищих у світі вершин.

Приспів.

 

Аудіофайл "Гімн Амур-Нижньодніпровського району"

 

Керівництво адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради

Біляєв Антон Вікторович, заступник голови адміністрації

Адреса: просп. Мануйлівський, 31, м. Дніпро, 49023

Приймальня: тел. (0562) 23-20-84

Графік прийому громадян: перший, третій понеділок місяця, з 10.00 год. до 15.00 год., каб. 11

Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2020 рік

Діденко Руслан Ігорович, заступник голови адміністрації

Адреса: просп. Мануйлівський, 31, м. Дніпро, 49023

Приймальня: тел. (0562) 23-20-84

Графік прийому громадян: перший вівторок, останній четверг місяця, з 10.00 год. до 15.00 год., каб. 11

Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2020 рік

 

Структура адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради

 

Відділ бухгалтерського обліку та звітності

Кравченко Тетяна Сергіївна, начальник відділу-головний бухгалтер  (056) 725-17-66

e-mail: [email protected]

 

Загальний відділ

Грива Світлана Олександрівна, начальник відділу  (0562) 23-05-33

e-mail: [email protected]
e-mail: [email protected]

 

Організаційний сектор

Нестренко Ольга Михайлівна, завідувач сектору (0562) 23-04-54

e-mail: [email protected]

 

Відділ ведення Державного реєстру виборців

Кравченко Світлана Олександрівна, начальник відділу (0562) 23-20-26

e-mail: [email protected]

 

Сектор з питань сім’ї, молоді та спорту

Дірявка Оксана Петрівна, головний спеціаліст сектору (0562) 23-05-65

e-mail: [email protected]

 

Головний спеціаліст з питань мобілізаційної, оборонної роботи, надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення

Чумаков Ігор Миколайович, головний спеціаліст

e-mail: [email protected]

 

Головний спеціаліст з правового забезпечення

Божко Олександр Всеволодович, головний спеціаліст (0562) 23-05-06

e-mail: [email protected]

 

Головний спеціаліст з соціально-економічних питань

Лаптєв Юрій Олегович, головний спеціаліст (0562) 23-05-23

e-mail: [email protected]

 

Управління-служба у справах дітей

Темченко Людмила Олександрівна, начальник управління-служби (0562) 23-05-13

e-mail: [email protected]

 

Відділ комунального господарства

                                                                   начальник відділу (0562) 23-60-63

e-mail: [email protected]

 

Цікаво знати про район

 

  • Найпершим поселенням на Лівобережжі була слобода Кам'янка (район СШ № 114 та 20-ї міськлікарні) (1596 р.)
  • У центрі колишнього села Ломівки височить Свято-Покровський храм (вул. Клубна, 34), збудований ще в XIX столітті
  • Створенню району сприяло спорудження залізничної гілки Синельникове - Нижньодніпровськ-Пристань у складі Лозово-Севастопольської залізниці (1871-1873 рр.)
  • В Мануйлівці відкрито філію катеринославської «Просвіти», що ставило за мету національно-культурне відродження української нації
  • Селище Амур мало окремі частини селища Амур-Піски і Амур-Чорнозем (назви від типу ґрунту)
  • Відкрито приватну гімназію (1917 р.)
  • Перша зона відпочинку – «парк імені Міжнародного жіночого дня 8 Березня» (парк Кирилівка) (1925 р.)
  • По вулиці Клубній знаходиться пам’ятник історії, будинок рідної сестри класика української літератури Олеся Гончара
  • У сквері по вулиці Передовій знаходиться найстаріший в місті пам'ятник Тарасу Шевченку (1927 р.)
  • Побудована частина ж/м «Сонячний», спочатку мала назву «мікрорайон Лазурний»
  • Головна магістраль району - вулиця Передова , одна з найдовших магістралей в Європі, довжина якої - 10,5 кілометри. За кількістю будинків, своєрідний топонімічний і номерний «рекорд» Дніпра
  • Територія району включає ряд островів на річці Дніпро: Обухівський, Горілий, Дівочий, Свинячий, Світовий, Махновський, Шляхетний. Через острів Намістянка прокладений Кайдацький міст
  • Нижньодніпровськ-Вузол – найбільша залізнична сортувальна станція в країні
  • За радянських часів, на місці колишньої «панської» садиби, був побудований комплекс 9-ї міської лікарні. Від старої садиби залишились лише невеликі споруди-корпуси
  • Найстарший – Амурський (Старий) міст, на момент закінчення будівництва в коштував близько 4 млн. рублів, більше ніж оцінювався на той момент весь Катеринослав (1884 р.)

 

Контакти

 

Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради

адреса: просп. Мануйлівський, 31, м. Дніпро, 49023

тел. (0562) 23-20-84

електронна пошта (е-mail): [email protected]

веб-портал: http://andadm.gov.ua

 

  1. Інформація про нормативно-правові засади діяльності адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради
  2. Довідник адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради
  3. Звіти, у тому числі щодо задоволення запитів на інформацію адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради
  4. Інформація про організаційну структуру адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради
  5. Фінансова звітність адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради
  6. Надходження і використання благодійної допомоги адміністрацією Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради (за наявності інформації)
  7. Реєстр наборів даних, що перебувають у володінні адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради
  8. Перелік укладених договорів адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради (набір даних, який знаходиться в режимі архіву і більше не оновлюється)
  9. Паспорти бюджетних програм адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради (набір даних, який знаходиться в режимі архіву і більше не оновлюється)
  10. Бюджетні запити адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради (набір даних, який знаходиться в режимі архіву і більше не оновлюється)
Підписка на розсилку Дніпровської міської ради
Розсилка матеріалів виконується за допомогою сервісу Google FeedBurner.
Дніпровська міська рада не несе відповідальності за роботу сервісу.
Підписка на електронну газету Дніпровської міської ради
Розсилка матеріалів виконується за допомогою сервісу Google FeedBurner.
Дніпровська міська рада не несе відповідальності за роботу сервісу.