Цікаве про Дніпро

– 1878 - у Катеринославі освячено костьол в ім’я Св. Йосипа (на просп. Д. Яворницького, 91), нині Римо-католицька парафія святого Йосипа. Будівля спроєктована архітекторами А. Бродницьким, П. Меркуловим і була характерним зразком неготичного архітектурного стилю, а в 1948-1949 роках докорінно перебудована архітектором М. Хорманським. 17 вересня 1992 року рішенням Дніпропетровської (нині Дніпровської) міської ради будівлю храму віднесено до категорії "Щойно виявлена пам’ятка архітектури". У 90-х роках ХХ ст. будівля перепродана. У 2002 році постало питання про повернення католицького храму з чужого незаконного володіння на користь римо-католицької парафії св. Йосипа. У 2009 році Дніпропетровський апеляційний господарський суд підтвердив право власності парафії на будівлю храму. Сьогодні будівля костьолу Св. Йосипа залишається духовним центром римо-католицької общини Дніпра (147 років);

– 1931 - повінь, протягом якої майже вся берегова смуга від вул. Горького (нині вул. Княгині Ольги) до парку імені Т. Г. Шевченка була залита водою. Вода стояла прямо біля входу до будівлі Державного Банку (нині відділення Національного банку України на вул. Воскресенська, 13). Негода тривала до 10 травня (94 роки);

– 1975 - відкрито діораму "Битва за Дніпро" (просп. Д. Яворницького, 16), яка стала найбільшою в Україні та другою за площею в Європі (50 років);

– 1977 - після реконструкції у новому приміщенні відкрито експозицію Дніпропетровського історичного музею ім. Дмитра Яворницького, яка висвітлювала історію краю із найдавніших часів до сьогодення. Нині - Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. Яворницького, на просп. Д. Яворницького, 16 (48 років);

– 2010 - помер Михайло Селезньов, поет, прозаїк, публіцист, літературна гордість Дніпропетровщини, член Національної спілки письменників України, лауреат літературних премій ім. М. Ушакова, ім О. Стовби, нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Автор 32 винаходів, впроваджених на Магнітогорському металургійному комбінаті, Запорізькому, Семілукському. З 1930 року жив у Дніпрі. На початку війни, після закінчення школи №72, пішов добровольцем на фронт, воював на Північно-Західному, Центральному, Першому та Другому Українських фронтах. Брав участь у боях під Старою Русою, в Курській битві, форсував річки Десну, Дніпро, Буг, Дністер тощо. У 1950 році закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту (нині Український державний університет науки і технологій). Згодом працював на Нижньодніпровському вагоноремонтному заводі (майстром, начальником цеху, головним конструктором), завідував відділом доменного виробництва Всесоюзного науково-дослідного інституту механізації чорної металургії. Також був заступником голови письменницької організації Дніпропетровської області, головою Дніпропетровського обласного Комітету Захисту миру. Автор поетичних збірок "В кругу друзей", "Любви и гнева не тая", "Дубрава", "Не разучись любить и верить". Похований у Дніпрі. У 2010 році його іменем названо обласну літературну премію Дніпропетровської обласної ради ветеранів, у 2013 році на його честь відкрито меморіальну дошку на фасаді будівлі на просп. Д. Яворницького, 30 (15 років);

– 2022 - загинув Максим Семенов під час виконання бойового завдання, уродженець Дніпра, український військовий доброволець (з початку повномасштабного вторгнення рф), командир відділення 25-ї окремої Січеславської повітрянодесантної бригади, альпініст, один із засновників Дніпропетровської асоціації велосипедистів і засновник Дніпропетровської асоціації екстремальних видів спорту, ініціатор руху велосипедистів-любителів у Дніпрі. За його ініціативою у місті створено невеликий парк для катання на скейтах та роликових ковзанах, перший паркур-майданчик зі скеледромом, організовано травневий "Велодень". Опікувався питаннями організації чисельних фестивалів екстремальних видів спорту, спортивного туризму. У 2019 році відкрив безкоштовну велошколу. В Амур-Нижньодніпровському районі міста на вул. Калинова на його честь названо один зі скверів Дніпра (3 роки).