Цікаве про Дніпро

1891 - у Катеринославі народився Пилип Щукін, публіцист, літературознавець, кооператор, видавець, громадський, політичний, діяч Катеринославщини, член товариства "Просвіта" та Української соціал-демократичної робітничої партії. У 1912 році працював креслярем Катеринославської повітової земської управи, у 1913 році - завідувачем просвітянської бібліотеки-читальні ім. Шевченка по вул. Козачій, 56. У 1915 році заарештований і засуджений на каторгу. У дні Лютневої революції 1917 року брав участь у Просвіті" та інших українських організаціях, друкувався в катеринославських виданнях, у 1919 році очолив видавничий відділ Катеринославського Союзу споживчих товариств, у 1920 році - член кооперативного товариства "Українське видавництво у Катеринославі". Брав участь у підготовці антирадянського повстання в Україні в 1921 році (133 роки).

1924 - у Катеринославі народився Леонід Коган, видатний український, радянський скрипаль та педагог, один з найяскравіших представників радянської скрипкової школи, Заслужений артист, Народний артист РРФСР та СРСР, переможець конкурсу ім. королеви Єлизавети в Брюсселі. Навчався у Центральній музичній школі Дніпропетровська (нині - Дніпровська дитяча музична школа № 1). З 1933 року разом із родиною переїхав за кордон. На його честь названо Дніпровську філармонію (100 років).

1927 - народився Василь Макух, учасник національно-визвольного руху, вояк УПА, політв’язень, дисидент, громадський діяч. Як розвідник УПА був засуджений до 10-ти років таборів і 5-ти років заслання. Покарання відбував у Мордовії та Сибіру. У 1956 році оселився у Дніпропетровську, працював на виробництві. Вступив до Дніпропетровського університету (нині - Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара), відрахований за приховану судимість. Займався самоосвітою. 5 листопада 1968 року на знак протесту проти комуністичної тоталітарної системи, політики русифікації та агресії СРСР проти Чехословаччини, здійснив акт самоспалення на Хрещатику у Києві. На його честь названа одна з вулиць Дніпра (97 років).

1987 - народився Олексій Хільський (м. Кам'янське), учасник російсько-української війни, актор театру і кіно, головний сержант ЗСУ. У 2005-2019 роках - актор Дніпровського драматичного молодіжного театру "Віримо!". У 2014 році закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж (нині - Дніпровський фаховий мистецько-художній коледж культури). З 2019 року переїхав до Києва, де працював у Дитячому музично-драматичному театрі "Віват". Знімався у кіно та серіалах "На твоєму боці", "Кріпосна", "Лікар Ковальчук", "Загадка для Анни", зокрема мав головну роль у першому в Україні серіалі про ДСНС "Виклик" тощо. Помер у серпні 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку (37 років).

1967 - перед головним фасадом гуртожитку №1 Дніпровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна (нині - Український державний університет науки і технологій) відкрито першу частину пам’ятника студентам Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту, які загинули в роки Другої світової війни. Пам’ятник складається з 2-х частин, розміщених на майданчику загальним розміром 14 на 13,9 м, який викладений бетонною плиткою. Автори пам’ятника - скульптори В. І. Щедрова, О. В. Ситник, К. І. Чеканьов, архітектор І. Р. Заіченко. Нині це пам’ятка історії місцевого значення (57 років).

2009 - відкрито ТРЦ "Апполо (Appolo)" (15 років).

2012 - зупинено останню мартенівську піч на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі (ПАТ "Інтепайп НТЗ"). Замість мартену запущено сучасний електросталеплавильний комплекс. Мартенівське виробництво на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі працювало з 1931 року, за свою історію цех виробив понад 50 млн тонн сталі (12 років).

2014 - відкрито приватний технічний музей "Машини часу" (10 років).