1802 - за наказом російського царя Олександра І після ліквідації Новоросійської губернії створено Катеринославську губернію з центром у Катеринославі, яка проіснувала до 1925 року. Губернією управляли цивільний губернатор та його канцелярія у складі кількох десятків чоловік: чиновників, радників, архіваріуса, писців та інших. Військовий губернатор мав у своїй компетенції нагляд за громадським порядком. Спочатку до складу губернії увійшли Бахмутський, Катеринославський, Маріупольський, Новомосковський, Павлоградський повіти, а також Ростовське і Таганрозьке градоначальства, згодом у 1916 році були утворені Олександрівський, Верхньодніпровський і Слов'яносербський повіти. У 1919 році додали землі з Херсонської губернії для створеного Криворізького повіту. У 1920 році частину земель губернії на півдні та сході передано до складу новостворених Олександрівської і Донецької губерній. У 1922 році додали Запорізьку (колишня Олександрівська) і частину Кременчуцької губернії. У 1923 році у Катеринославській губернії було скасовано повіти і створено 7 округів і 87 районів. У 1925 році Катеринославська губернія була скасовано (222 роки).
1859 - відкрито першу телеграфну станцію, яка зв’язала Катеринослав із Києвом, Одесою, Петербургом, Москвою, Варшавою та іншими містами (165 років).
1883 - народився Петро Єфремов, український учений-літературознавець, історик української літератури, критик, педагог, активіст Катеринославської "Просвіти", професор, викладач інституту народної освіти (нині - Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара, у 1921-1929 роках). З 1915 року діяв у Катеринославі, викладав українську мову і літературу, російську літературу, історію української мови й літератури у навчальних закладах міста. Репресований, у 1929 році за участь у сфабрикованій справі "Спілки визволення України" заарештований на 5 років, покарання відбував у Ярославському політичному ізоляторі. У 1937 році заарештований вдруге, подальша доля невідома. Реабілітований у 1989 році (141 рік).
1892 - помер Василь Дунін-Борковський, один із найпомітніших адміністративних керівників ХІХ ст. на Придніпров’ї, катеринославський губернатор у 1865–1870 роках, громадський діяч, перший почесний громадянин Катеринослава у 1868 році. За його губернаторства у Катеринославі впроваджувалися земська і судова реформи, відкрито Маріїнське чотирикласне державне жіноче училище, створені товариство опікування жіночою освітою та благодійне товариство, комітет із питань будівництва міського водогону (132 роки).
1950 - народилася Валентина Лазебник, дніпровський історик, завідувачка відділом Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького, дослідниця історії Дніпропетровщини, краєзнавиця, публіцистка, громадська діячка, Почесна громадянка Дніпра, нагороджена орденом княгині Ольги III ступеню, грамотами Міністерства культури України, обласного управління культури, пам’ятною медаллю "За заслуги перед містом", стипендією Міжнародного Благодійного Фонду "Україна-3000". З 1956 року проживає у Дніпрі, закінчила середню школу № 80 та історичний факультет Дніпропетровського державного університету (нині - Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара). З 1975 року працює у Дніпропетровському історичному музеї. Авторка понад 230 наукових і науково-популярних публікацій, ініціаторка відродження та увічнення пам’яті Олександра Поля, консультувала скульптора В. Небоженка щодо створення пам’ятника О. Полю на просп. Д. Яворницького (74 роки).
1992 - взято на державний облік як пам’ятник культури садибу по вул. Клубній, 25 у Ломівці (у межах м. Дніпро), де у 1945-1947 роках проживав український письменник Олесь Гончар (32 роки).