Цікаве про Дніпро

02 жовтня:

1870 р. на базі земської лікарні (нині - Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова) Катеринославським губернським земством засновано фельдшерську школу. У 1936-1950 роках - акушерсько-фельдшерський технікум, у 1954-2001 роках - Дніпропетровське базове медичне училище №1. З 2001 року шляхом злиття з Дніпропетровським медичним училищем №2 створено Дніпровський базовий фаховий медичний коледж ДОР;

02-06.10.1995 р. відбувся другий Міжнародний кіно-відео-телеринок;

2020 р. прем'єра фільму «Дніпро - космічна столиця» режисера Володимира Клименка;

2021 р. відкрито унікальний парк ракет в Gagarin Park, біля першого корпусу Дніпровського національного університету ім. О. Гончара;

1709 р. помер Іван Мазепа, український військовий, політичний і державний діяч, Гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманщини. На його честь названо один із проспектів Дніпра;

1906 р. народився Іван Багряний, український письменник, поет, прозаїк, публіцист, журналіст і політичний діяч, голова Української національної ради. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка та номінант на Нобелівську премію з літератури, автор романів «Тигролови» і «Маруся Богуславка». На його честь названа одна з вулиць Дніпра;

1941 р. народилася Раїса Лиша (с. Єлизаветівка Дніпропетровської області), поетеса, членкиня НСПУ, есеїстка, художниця, правозахисниця. У 1959-1964 роках навчалася у Дніпропетровському державному університеті (нині - Дніпровський національний університет ім. О. Гончара). Працювала вчителем, коректором, журналістом обласної молодіжної газети, редактором технічних текстів, бібліографом. У 1968-1970 роках вела сектор культури в обласній газеті «Прапор юності». Відтоді зазнала переслідувань як дисидент - за «націоналізм» і літературно-мистецький нонконформізм. У 1970-1980-ті роки переслідувалась КДБ. З 1992 року живе у Києві;

1942 р. помер Михайло Панікаха, заступник командира відділення 1-ї роти 883-го стрілецького полку 193-ї стрілецької дивізії 62-ї армії, Герой Радянського Союз. Загинув у битві за Сталінград, коли, охоплений полум'ям, кинувся на фашистський танк. На його честь названа одна з вулиць Дніпрі і встановлено пам'ятник;

2001 р. помер Василь Сокіл, уродженець с. Гусарка Катеринославської губернії (нині - Запорізька область), український письменник (псевдонім - Андрій Шпичка), журналіст, педагог, драматург, лібретист, редактор. Навчався в приватній гімназії в Катеринославі, Катеринославському інституті народної освіти (1914-1928). Працював у катеринославських газетах «Український пролетар», «Зірка», журналі «Зоря». У 1928 році переїхав до Харкова, де працював у газетах, Всеукраїнському радіокомітеті, навчався у Харківському університеті. Перші роки війни був в евакуації у містах Середньої Азії, з 1944 року - на війні. По війні працював у харківській пресі. У 1979 році емігрував до США, а у 1986 році - до Австралії, де і помер. Автор збірки гумористичних і сатиричних творів «Всерйоз і жартома», «Сміюсь аж плачу», музичних комедій «Марія», повістей «Надри», «Мандри», «Потоки сил», лібретто опери «Павло Корчагін».