«Коли сюди потрапив, не міг ходити. Зараз самостійно пересуваюсь», – військовий розповів про лікування в реабілітаційному центрі Дніпра

Денису 32 роки. Він воїн ЗСУ. У серпні 2023-го  втратив ногу внаслідок поранення, яке дістав на Харківському напрямку. З вересня проходить лікування в реабілітаційному центрі Дніпра. Коли потрапив сюди, не міг самостійно пересуватися. Спочатку тільки лежав, потім пересувався на кріслі колісному, згодом став на милиці. Зараз Денис проходить реабілітацію на протезному підприємстві, де вчиться користуватися нещодавно встановленим протезом.

«Під час бойового завдання прилетів ворожий снаряд. Осколок потрапив у праву ногу. Так я опинився в реабілітаційному центрі, готувався до протезування. Для цього виконував усілякі вправи – ходив за допомогою милиць, стрибав, долав сходи. Заняття були щодня, було важко. Але воно того вартувало. Зараз вже в мене є протез. Я до нього ще звикаю, але вже можу на ньому пересуватися за допомогою милиць. Планів на майбутнє поки не будую, але думаю опанувати якусь професію, пов’язану з роботою за комп’ютером», - поділився воїн Денис.

Для кожного пацієнта в реабілітаційному центрі Дніпра розробляють індивідуальну програму лікування з урахуванням особливостей пацієнта та його запиту. Наприклад, якщо до закладу потрапляє хворий з ампутованою кінцівкою – він одразу може отримати консультацію протезиста.

«Я проводжу консультації пацієнтів, коли вони ще у гострому періоді. Але це не означає, що я врешті протезуватиму цього пацієнта. В Україні як цивільні, так і військові вільні обирати підприємство і протезиста, які надаватимуть йому такі послуги. Але мої консультації вкрай важливі для таких хворих. Тому я і є членом мультидисциплінарної команди реабілітаційного центру. Щодо  випадку з Денисом. Він потрапив до відділення дуже слабким фізично і травмованим морально. Наприклад, деякі вправи для постави відпрацьовуються перед дзеркалом. А він не міг бачити і сприймати себе таким. Він працював з психотерапевтом. І коли він врешті зміг подивитися на себе в навчальному протезі, це був величезний крок уперед. Зараз для нього вже виготовлений основний протез. Він вчиться на ньому пересуватися. Йому ще потрібні милиці, але згодом він зможе пересуватися без них», – зазначила Ірина Ткач, інженерка-протезистка протезного підприємства.

«Наше завдання було докласти максимум зусиль, аби Денис пішов на протезування максимально сильним, витривалим і його кукса могла витримати опору на протез. Для цього ми працювали над збереженням амплітуди руху та збільшували силу м’язів», – додала фізична терапевтка Дарина.