Кабінет мешканця
У Дніпрі нагородили волонтерів, які допомагали на залізничному вокзалі в Центрі матері та дитини У День державного прапора України у Дніпрі відзначили тих, хто волонтерив на залізничному вокзалі в Центрі матері та дитини. Подяки від міського голови, Громадської ради при міському голові отримали 110 волонтерів.
«День державного прапора України відзначаємо з особливими для нашого міста людьми — волонтерами. Вони понад рік допомагали на нашому залізничному вокзалі з евакуацією людей, які прибували до міста після жахливих обстрілів, трагедій, перебування днями у підвалах, з Харківської, Донецької, Луганської областей. Наш волонтерський центр став для багатьох людей місцем, де можна було перепочити, поїсти гарячої їжі. Багато приїздило з маленькими дітками, одиноких літніх громадян. Усім допомогли. Неймовірно сильні люди — наші волонтери. Це і тренери спортивних шкіл, педагоги закладів позашкілля, вчителі, вихователі дитсадків, медики, юристи, представники галузі соцзахисту та багато інших. Усі разом згуртувавшись, змогли допомогти понад 100 тис. людей. Тож величезна подяка усім, хто допомагав», – зазначила директорка департаменту молодіжної політики та національно-патріотичного виховання міської ради Дар?я Біла.
Заступник директора департаменту екологічної політики міської ради Ярослав Крисько був куратором у волонтерському центрі допомоги матерям із дітьми.
«Центр створили за дорученням міського голови Бориса Філатова. Ініціатором його створення також був голова Громадської ради при Дніпровській міській раді Геннадій Корбан. Цей центр об?єднав багатьох людей у дружню команду, яка постійно допомагала усім, хто прибував до Дніпра. Це люди з великими, добрими серцями. І сьогодні зібрали нашу велику волонтерську родину, аби подякувати їм за їхнє добро, допомогу», — наголосив Ярослав Крисько.
Серед нагороджених і викладачка Українсько-Американського ліцею Галина Миколаївна. «Як зараз пам?ятаю, 7 березня торік було моє перше чергування у волонтерському центрі. Тоді не думали про те, що важко чи легко. А зараз вже думаєш, що справді велика робота зроблена. Тоді було найскладніше підібрати потрібне слово співчуття. Жодне слово не могло заспокоїти людей, які втратили домівки, рідних. У кожної людини була своя історія. А в цілому дуже приємно, що нашу працю місто бачить», — додала Галина Миколаївна.
