Кабінет мешканця
25 квітня у Дніпровській міській раді з нагоди 32-ї річниці Чорнобильської катастрофи відбулася зустріч з ліквідаторами та постраждалими внаслідок аварії на ЧАЕС. Директор департаменту соціальної політики міськради Едуард Підлубний вручив 20 ліквідаторам пам’ятні медалі «Захиснику Вітчизни». Також усі запрошені отримали подарунок від міського голови Бориса Філатова – пам’ятний наручний годинник.
«Для мене почесно бути сьогодні серед вас. Я не з чуток знаю, що таке променева хвороба: мій батько був військовим, який заправляв атомні підводні човни. Він помер у віці 37 років. А двоє моїх рідних дядьків – ліквідатори аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Вони потрапили в епіцентр подій у перший же день. Дякуємо вам за ваш подвиг!» – сказав Едуард Підлубний.
Наразі у Дніпрі мешкає 6 тис. 50 осіб, потерпілих через аварію на ЧАЕС. У місті запроваджено Комплексну програму соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2017-2021 роки. У рамках цієї програми надаються різні види матеріальної допомоги: вдови та вдівці ліквідаторів отримують кошти на оплату комунальних послуг (500 грн щомісяця), постраждалі І та ІІ категорій – виплати на оздоровлення, родичі постраждалих – часткове відшкодування витрат на поховання у розмірі 2 500 грн. Також надається матеріальна допомога на лікування й придбання медикаментів.
«У Дніпрі про нас пам’ятають завжди, а не тільки на свята. Міська влада всебічно підтримує ліквідаторів та постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи в рамках комплексної програми. Люди отримують матеріальну допомогу, путівки на оздоровлення, працює програма медичної допомоги», – каже голова Дніпровської міської спілки «Союз Чорнобиль Україна» Ігор Турчин.
Олександр Лісняк потрапив до місця аварії, коли йому було 27 років. Удома його чекали дружина та двоє маленьких дітей: «Ніхто не знав, що там сталось. Я потрапив на місце аварії в ніч з 8-го на 9 травня. Працював безпосередньо біля реактора – возив туди рідкий азот, щоб охолодити його. Там температура піднялася до 4000 градусів, була загроза водневого вибуху. Ми охолодили реактор до 200-300 градусів. Із захисту в нас були лише респіратори. Отримав тоді дозу радіації у 24 рентгени, але в офіційних документах було записано значно менше. Загалом провів на місці катастрофи 30 днів».
