Кабінет мешканця 1 березня об 11.00 у середній загальноосвітній школі №123 (селище Таромське, вул. Академіка Кисловського,1) відбудеться відкриття пам'ятної дошки генералу – лейтенанту Волівачу Івану Васильовичу. Про це повідомили в управлінні майном колишнього селища Таромське. Захід відбудеться за участю заступника міського голови Олени Лозенко.
Іван Васильович Волівач народився 4 жовтня 1924 року в багатодітній селянській родині в селищі Таромське. Навчався в залізничній школі №14 і закінчив 7 класів у 1936 році. З 1943 року почалася його служба в армії. З доблестю і відвагою захищав Батьківщину, пройшов з боями Україну, Білорусію, південь Німеччини. За особливі заслуги і героїзм сержант Іван Волівач був нагороджений орденом Червоного Прапора та орденом Богдана Хмельницького.
Після війни Іван Васильович вступає до Харківського танкового училища. По закінченню навчального закладу отримав звання лейтенанта і посаду командира танкового взводу. Пізніше він продовжує службу начальником штабу батальйону в танковому полку Бердичева. У 1960 році закінчив Московську бронетанкову академію. Пройшов всі ступені військової служби від рядового до генерала, командира Кантемирівської орденоносної дивізії. Служив в Німеччині, Афганістані. Закінчив військову службу у Київському військовому окрузі заступником командира Шостої танкової армії, зазначають в управлінні.
У 1986 році, звільнившись у запас, Іван Васильович залишається у Дніпропетровську, де очолював міський комітет товариства сприяння оборони України. Тричі обирався депутатом міської ради, був президентом благодійного фонду захисту ветеранів війни і членів їх сімей. До останніх днів свого життя Іван Васильович активно займався громадською роботою, проводив роботу по героїко–патріотичному вихованню молоді, часто відвідував школи, зустрічався з учнями, брав участь у проведенні військово – патріотичної гри «Зірниця». За заслуги перед містом Волівачу Івану Васильовичу було присвоєно звання «Почесний громадянин Дніпропетровська», додають в управлінні.
Іван Васильович Волівач народився 4 жовтня 1924 року в багатодітній селянській родині в селищі Таромське. Навчався в залізничній школі №14 і закінчив 7 класів у 1936 році. З 1943 року почалася його служба в армії. З доблестю і відвагою захищав Батьківщину, пройшов з боями Україну, Білорусію, південь Німеччини. За особливі заслуги і героїзм сержант Іван Волівач був нагороджений орденом Червоного Прапора та орденом Богдана Хмельницького.
Після війни Іван Васильович вступає до Харківського танкового училища. По закінченню навчального закладу отримав звання лейтенанта і посаду командира танкового взводу. Пізніше він продовжує службу начальником штабу батальйону в танковому полку Бердичева. У 1960 році закінчив Московську бронетанкову академію. Пройшов всі ступені військової служби від рядового до генерала, командира Кантемирівської орденоносної дивізії. Служив в Німеччині, Афганістані. Закінчив військову службу у Київському військовому окрузі заступником командира Шостої танкової армії, зазначають в управлінні.
У 1986 році, звільнившись у запас, Іван Васильович залишається у Дніпропетровську, де очолював міський комітет товариства сприяння оборони України. Тричі обирався депутатом міської ради, був президентом благодійного фонду захисту ветеранів війни і членів їх сімей. До останніх днів свого життя Іван Васильович активно займався громадською роботою, проводив роботу по героїко–патріотичному вихованню молоді, часто відвідував школи, зустрічався з учнями, брав участь у проведенні військово – патріотичної гри «Зірниця». За заслуги перед містом Волівачу Івану Васильовичу було присвоєно звання «Почесний громадянин Дніпропетровська», додають в управлінні.