Дніпровська міська рада

офіційний Інтернет-портал

Четвер, Бер 30


Ви тут: Про місто

Про місто

ПОЧЕСНІ ГРОМАДЯНИ м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА


alt
МАХОТА Петро Семенович

         1920–1999 рр. Сталевар мартенівського цеху металургійного заводу ім.Петровського. Ініціатор почину виплавки понад план  500 тонн металу для сільського господарства. Герой Соціалістичної Праці. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медаллю «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.». 1956 – делегат ХХ партз’їзду КПРС. З 1959 по 1966 рік – член Центрального Комітету Компартії України. У 1958 році присвоєно почесне звання Герої Соціалістичної Праці з врученням ордена „Леніна” і золотої медалі „Серп та Молот”.  У 1959 – 1967 рр. – депутат Верховної Ради УРСР. 
         Звання присвоєно  у 1978 році рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів VI  сесії  XVI скликання.


alt 
САРАНА Надія Онисимівна
         1918-2006 рр. Активна підпільниця у роки Великої Вітчизняної війни, зв’язкова ЦК Компартії України з Дніпропетровським міським комітетом партії. Нагороджена орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ступеня,  медаллю “Партизану Вітчизняної війни” І ступеня  та ін.  З 1958 до виходу на пенсію працювала викладачем в навчальних закладах міста, проводила велику роботу з виховання молоді. Нагороджена орденом Червоної Зірки (1942 р.), Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1973 р.), 6 медалями, серед яких «Партизан Великой Отечественной войны» І ступеня.
    Звання присвоєно у 1978 році рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів VI  сесії  XVI скликання.


alt 
МАКАРОВ  Олександр Максимович
         1906 – 1999 рр. Видатний ракетобудівник. З 1948 по 1999 рік працював на Південному машинобудівному  заводі, майже 25 років – на посаді директора заводу. Двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії. Депутат Верховної Ради України VІ, VІІ, VІІІ і ІХ скликань. Нагороджений п’ятьма орденами Леніна, двома – Трудового Червоного Прапора, орденами Дружби народів та Ярослава Мудрого.
          Звання присвоєно у 1978 році рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів VI  сесії  XVI скликання.
 

alt       
БРЕЖНЄВ Леонід Ілліч
1906–1982 рр. Генеральний секретар ЦК КПРС, Голова Президії Верховної Ради СРСР, учасник Великої Вітчизняної війни. Тричі Герой Радянського Союзу і двічі  Герой Соціалістичної Праці. Кавалер багатьох орденів і медалей. У повоєнні роки очолював обласний та міський комітети Компартії України. Зробив значний внесок у розбудову  Дніпропетровська.
Звання присвоєно у 1979 році.


alt 
КАЦАЙ Василь Іванович
1928–1999 рр. Бригадир мулярів домобудівельного комбінату № 2 тресту “Дніпроміськбуд”. Бригада, очолювана ним, споруджувала багатоповерхові будинки на проспекті Ю.Гагаріна, Набережній, житлових масивах Сонячний, Перемога, Сокіл  та інших. Досвід швидкісного зведення стін високої якості передавав молодим будівельникам міста. Нагороджений орденами Леніна та Трудового Червоного Прапора.         
Звання присвоєно у 1980 роцірішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів VI  сесії  XVIІ скликання.


alt        
ЩЕЛОКОВ Микола Онисимович
1910 – 1983 рр.
Міністр внутрішніх справ СРСР. Генерал армії, кандидат економічних наук. У 1939-1941 рр. працював у Дніпропетровську на посадах першого секретаря Красногвардійського РК КПУ та голови міськвиконкому. Саме                       на нього під час наступу фашистів було покладено відповідальність щодо зведення навколо Дніпропетровська оборонних рубежів, а згодом – евакуації  населення та матеріальних цінностей. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений трьома орденами Леніна, двома – Бойового Червоного Прапора, Богдана Хмельницького ІІ ступеня, Вітчизняної війни І ступеня, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки та багатьма медалями.  
Звання присвоєно у 1980 році.
 

alt
ЯЛОВИЙ Іван Павлович
1919-2006 рр.
Герой Радянського Союзу. У роки Великої Вітчизняної війни здійснив 500 бойових вильотів У 1941 році захищав Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь. Брав участь у боях на Курській дузі, звільняв Польщу. Нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденами О.Невського, Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, медалями. З 1966 працював на викладацькій роботі спочатку в Дніпропетровській спеціальній школі міліції МВД СРСР, з 1978 - старшим викладачем кафедри філософії і наукового комунізму Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. З вересня  1986 р. по липень 1991 року – доцент кафедри марксистсько-ленінської філософії та наукового комунізму.
Звання присвоєно у 1993 році рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів Х  сесії  XХІ скликання.


alt 
ХОМЕНКО Володимир Іларіонович
1923-2009 рр. Учасник Великої Вітчизняної війни. При звільненні Дніпропетровська здійснив 19 бойових вильотів у районі с.Вовниги. Брав участь у звільненні Харкова, Донбаса, Дніпропетровська. У складі 305 Павлоградської штурмової авіаційної дивізії брав участь в боях за повне визволення України. Голова ради ветеранів України Жовтневого району. З 1961 року до виходу на пенсію працював в горном інституті.
Звання присвоєно у 1993 році. рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів Х сесії  XХІ скликання.


alt 
ШТАНЄВ Яків Іванович
1916-1998 рр. Герой Радянського Союзу. Учасник бойових дій на фінському фронті,  на озері Хасан. У роки Великої Вітчизняної війни здійснив 273 бойових вильоти. Тричі тяжко поранений. Брав участь у визволенні Дніпропетровська. Нагороджений орденом Червоної Зірки, трьома орденами Червоного Прапора,  двома орденами Вітчизняної війни.
Звання присвоєно у 1993 році. рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів Х сесії  XХІ скликання.
     
   
alt
БАЮЛ Оксана Сергіївна
1977 року народження.
Перша чемпіонка незалежної України на зимових Олімпійських іграх 1994 року в Ліллехаммері (Норвегія).Вихованка дніпропетровської школи фігурного катання на ковзанах. Мешкає у Сполучених Штатах Америки.
Звання присвоєно у 1994 році.
 

alt
КОСТРОМІН Георгій Андрійович
1921-2007 рр. Учасник Великої Вітчизняної війни. У 1941 році - командир роти курсантів Полтавського автотранспортного училища, яка мужньо захищала Дніпропетровськ. Двічі тяжко поранений. У повоєнні роки проходив службу у Збройних Силах, зокрема – заступником командувача 6-ї гвардійської танкової армії. Обирався депутатом міської ради  протягом двох скликань.За значні заслуги перед Батьківщиною неоднарозово нагороджувався урядовими нагородами.
Звання присвоєно рішенням міської ради від 03.05.1995 № 10.


alt 
М’ЯСНИКОВ Михайло Іванович
1922 – 2005 рр.  Герой Радянського Союзу. Бойовий шлях розпочав 22 червня 1941 року на державному кордоні біля  Бреста, воював під Києвом, Майкопом, на Кавказі, у Криму. Тричі тяжко поранений. Звання Героя присвоєно  у 1944 році. Нагороджений шістьма  бойовими орденами і багатьма медалями.  
Звання присвоєно рішенням міської ради від 03.05.1995 № 10.
 

alt
ПОСТІЛ Микола Степанович
1915-1998 рр. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має 45 років педагогічного стажу,  з них – 30 років був директором СШ № 5 м.Дніпропетровська. 22 роки  обирався депутатом міської ради, очолював комісію з народної освіти. Був головою Ленінської районної ради ветеранів.
Звання присвоєно рішенням міської ради від 03.05.1995 № 10.


alt 
ГОРДІЄНКО Іван Карпович
1923 – 1999 рр.
Учасник Великої Вітчизняної війни. Брав участь у звільненні Дніпропетровська, Запоріжжя, Одеси. Двічі поранений. Війну закінчив у Берліні. За ратні подвиги нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова ІІІ ступеня, Кутузова ІІІ ступеня, Вітчизняної війни  І ступеня, Червоної Зірки, медалями. Після війни посвятив себе воєнній справі, справі захисту Батьківщини, після звільнення до запасу працював на автотранспортному підприємстві № 11201. 
Звання присвоєно рішенням міської ради від 03.05.1995 № 10.


alt 
ПОПКОВ Віталій Іванович
1922-2010 рр.
Двічі Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант авіації. У роки Великої Вітчизняної війни був командиром ескадрильї винищувачів, брав участь у звільненні Дніпропетровська. Нагороджений багатьма бойовими орденами та медалями. Мешкає у м.Москві.
Звання присвоєно рішенням міської ради від 03.05.1995 № 10.
 

alt 
КУЧМА Леонід Данилович
1938 року народження. Президент України з 1994 по 2005 рік. Очолював Уряд України з 1992  по 1993 рр. З 1960 по 1986 рр. працював у КБ “Південне”. З 1986 по 1992 рр. – генеральний директор  Південного машинобудівного заводу. Активний творець ракетно-космічних комплексів “Циклон” та “Зеніт”, ракет SS-18 “Сатана” та SS-24 “Скальпель”. Професор, кандидат технічних наук, лауреат Ленінської премії та Державної премії України в галузі науки і техніки, дійсний член ряду академій наук. Мешкає              у м.Києві. Народний депутат двох скликань. 
Звання присвоєно рішенням міської ради від 05.06.1996 № 18.
 

alt 
ШАВУРІН Петро Іванович
1918-2002 рр. Герой Радянського Союзу. У роки Великої Вітчизняної війни здійснив 350 бойових вильотів, провів майже 100 повітряних боїв, збив 17 ворожих літаків, здійснив два тарани – над містами Павлов-на-Оці та Сталінград. Почесний громадянин м.Горького. Нагороджений багатьма бойовими нагородами. Після звільнення в запас з лютого 1974 року працював в Артилерійському училищі та Дніпропетровському аеропорті, проводив велику роботу з патріотичного виховання молоді.
Звання присвоєно рішенням міської ради від 07.10.1998 № 19.


alt 
ПОТЬОМКІН Олексій Миколайович
1921–2003 рр.
Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант. Звання Героя присвоєно за успішне форсування Дніпра південніше села Військове у 1943 році.  Нагороджений багатьма бойовими нагородами. Звання присвоєно у 1998 році.
Звання присвоєно рішенням міської ради від 07.10.1998 № 19.


alt 
МОССАКОВСЬКИЙ Володимир Іванович
1919 – 2006 рр.
Герой Соціалістичної Праці, дійсний член Національної академії наук України, доктор фізико-математичних наук. Учений зі світовим ім’ям. Дослідження у галузі математичної теорії пружності, механіки крихкого руйнування, статики і динаміки тонкостінних конструкцій визнані світовою науковою громадськістю.  22 роки працював ректором Дніпропетровського державного  університету. Нагороджений орденами Ярослава Мудрого ІІІ ступеня, Червоної Зірки, медалями. 
Звання присвоєно рішенням міської ради від 07.07.1999 № 3.


alt 
ШВЕЦЬ Микола Антонович
1955 року народження. Голова Дніпропетровської обласної ради. Голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації з 1999 по 2003 рік, міський голова  Дніпропетровська у 1994-1999 роках. Зробив значний внесок у розбудову Дніпропетровська в умовах нових економічних відносин. У цей  період  у місті було відкрито першу чергу Дніпропетровського метрополітену, маршрут швидкісного трамваю, завершено будівництво онкологічного диспансеру, хірургічного  корпусу обласної лікарні ім.Мечникова та інших об’єктів,  розпочато реконструкцію історико-архітектурного вигляду міста.  У 1998 році його визнано кращим мером в Україні. Кавалер орденів “За заслуги” ІІІ та ІІ ступенів. Звання присвоєно у 1999 році.


alt 
ВОЛІВАЧ Іван Васильович
1924 – 2011 рр. Учасник Великої Вітчизняної війни, бойових дій в Афганістані, генерал-майор. Голова міської ради Товариства сприяння обороні  України, очолює Благодійний фонд захисту ветеранів війни та членів їх сімей.. Нагороджений трьома орденами Бойового Червоного Прапора, орденом Вітчизняної  війни  І ступеня, медалями. Тричі обирався депутатом міської ради.  
Звання присвоєно рішенням міської ради від 06.09.01 № 3/22.

alt 
ДЕРКАЧ Микола Іванович
1949 року народження. Голова Дніпропетровської обласної організації Народної партії України. Працював першим заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Заслужений економіст України. Координував будівництво та введення і дію таких життєво-важливих об’єктів як метрополітен, маршрут швидкісного трамваю через Кайдацький міст, суміщений мостовий перехід через р.Дніпро, контролював хід будівництва шляхопроводу на спуску з Південного мосту, роботи щодо переобладнання промислових підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями. Нагороджений орденами Дружби народів та  “За заслуги” ІІІ і ІІ ступенів.  
Звання присвоєно рішенням міської ради від 06.09.01 № 3/22.


alt 
ДЗЯК Георгій Вікторович
1945-2016 рр. Ректор Дніпропетровської державної медичної академії, доктор медичних наук, професор, академік АМН України.  Автор понад 400 наукових праць, 10 монографій, організатор наукової школи кардіологів і ревматологів України, всесвітньо відомий вчений у галузі терапії. Проводить велику організаційно-методичну і лікувально-консультативну роботу у лікувальних закладах міста. Заслужений діяч науки і техніки України. Кавалер ордена “За заслуги” ІІІ та ІІ ступенів. Володар нагороди Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості “Золота Фортуна”.
Звання присвоєно рішенням міської ради від 06.09.01 № 3/22.


alt 
КОЗЛОВСЬКИЙ Альфред Іванович
1929 – 2013 рр.  Керував Інститутом розвитку Відкритого акціонерного товариства “Нижньодніпровський трубопрокатний завод”. Більше десяти років очолював цей завод. Герой Соціалістичної Праці, заслужений винахідник України.  Професіонал металургійного виробництва, яке складає основу промисловості Дніпропетровщини.   За його ініціативи та сприяння завод надавав значну допомогу у спорудженні Південного мосту, трамвайної лінії на житловому масиві Лівобережний-3, хірургічного корпусу міської лікарні № 6, реконструкції пр.Газети “Правда”. Нагороджений орденами: Дружби народів, Трудового Червоного Прапора, медалями. 
Звання присвоєно рішенням міської ради від 06.09.01 № 3/22.
 

alt 
МАЗОВ Василь Федорович
1916–2003 рр. Герой Соціалістичної Праці,  заслужений металург України, лауреат Державної премії України. З 1967 по 1981 рік працював директором металургійного заводу ім.Г.І.Петровського. Зробив значний внесок у технічне переоснащення заводу, будівництво  Набережної, закладів культури, освіти та охорони здоров’я, реставрацію Преображенського собору. Неодноразово обирався депутатом Верховної  Ради України, обласної і міської рад депутатів трудящих. Нагороджений багатьма державними та урядовими нагородами. 
Звання присвоєно рішенням міської ради від 06.09.01 № 3/22.


alt 
МІГДЄЄВ Олександр  Васильович
1938–2004 рр. З 1981 по 1989 рік працював головою виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів. У ці часи було збудовано  і введено в дію важливі для міста об’єкти промислового  і соціально-культурного призначення: Кайдацький міст, річковий вокзал, спортивний комплекс “Метеор” та інші; проведено реконструкцію комбайнового заводу, аеропорту, розпочато будівництво метрополітену. Був головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Нагороджений багатьма державними та урядовими нагородами.
Звання присвоєно рішенням міської ради від 06.09.01 № 3/22.


alt        
ОШКО Володимир Петрович
1930 – 2008 рр. Працював першим  секретарем Ленінського районного та Дніпропетровського міського комітетів Компартії, понад двадцять років обирався депутатом міської ради. Його діяльність була спрямована на благоустрій міста, поліпшення умов життя дніпропетровців. Особливу увагу приділяв житловому будівництву: під його керівництвом будувались житлові масиви  Червоний Камінь, Комунар, Парус, Тополя, Клочко, Сокіл, Кайдацький і Південний мости, заклади освіти, культури, охорони здоров’я, розпочато будівництво Дніпропетровського метрополітену.
Звання присвоєно рішенням міської ради від 06.09.01 № 3/22.


alt
МЕЛЬНИКОВ Жан Олександрович

1936 року народження
Художній керівник Дніпропетровського державного театру російської драми ім.М.Горького, народний артист України. Видатний майстер сцени, на рахунку якого більше ста різнопланових ролей сучасного і класичного репертуару. У театрі працює понад 45 років. Знявся у багатьох відомих кінокартинах. Останнім часом успішно займається режисурою. У театрі постійно надаються місця для малозабезпечених громадян міста, ветеранів війни і праці, дітей-сиріт, чорнобильців, воїнів-інтернаціоналістів на засадах благодійних акцій. Нагороджений орденом Російської Федерації Дружби народів.
Звання присвоєно рішенням міської ради від 20.02.02 № 28/27.
 

alt
БУДНИК Василь Сергійович
1913 – 2007 рр.
Зробив величезний внесок у створення та розвиток дніпропетровської наукової школи ракетобудування, один із основоположників конструкторського бюро „Південне”. Доктор технічних наук, професор, академік Національної академії наук України.
Нагороджений багатьма державними нагородами. Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської та Державних премій, заслужений діяч науки України, заслужений працівник ракетно-космічної галузі, кавалер двох орденів Трудового Червоного Прапора, двох орденів Леніна, ордена Ярослава Мудрого V ступеня.
Звання присвоєно рішенням міської ради від 30.08.06 № 44/3. 


alt 
КОМАНОВ Володимир Геннадійович
1938 року народження.
Ветеран ракетно-космічної галузі України, один із основоположників ракети-носія „Зеніт” та міжнародної програми „Морський старт”,  кандидат технічних наук, Герой України,  заслужений машинобудівник України, лауреат Ленінської премії та Державної премії України, академік Міжнародної академії    аеронавтики  та Академії    космонавтики   ім.К.Е. Ціолковського.
Член правління Спілки споживачів України,  член Національної ради по захисту прав споживачів при Кабінеті  Міністрів України.
Звання присвоєно рішенням міської ради від 19.09.08 № 32/36.
 

alt 
РАХМАНОВ Султан Сабурович
1950 – 2003 рр.
Багаторазовий чемпіон Світу, Європи та Олімпійських ігор з важкої атлетики,  володар багатьох високих Світових титулів та звань. Чемпіон Олімпійських ігор в Москві 1980 року. Чемпіон Кубка Зірок Світу (Лас Вегас, США), 1978. Чемпіон Кубка Важковаговиків (Токіо, Японія), 1979.
Занесений до книги рекордів Гінеса як найсильніша людина планети.
За роки життя був Почесним Президентом Федерації «Айкідо» України, Віце-президентом Федерації Олімпійських чемпіонів, Президентом Міжнародної Асоціації інвалідів та ветеранів спорту.
Звання присвоєно у 2009 році посмертно.


alt
УС Станіслав Іванович
1936 року народження
Ветеран ракетно-космічної галузі України, Герой Соціалістичної Праці, академік Академії технологічних наук України, генеральний директор Фонду „Патріот”,  депутат Дніпропетровської міської ради Vскликання.
Фахівець у галузі проектування, розробки та серійного виробництва ракетних комплексів стратегічного призначення трьох поколінь.
Лауреат багатьох премій в галузі науки і техніки. Заслужений машинобудівник України. Нагороджений двома орденами Леніна.
Звання присвоєно у 2009 році.


alt 
ВАСИЛЬЄВ Павло Михайлович
1921 - 2014 рр.
Почесний голова організації ветеранів України міста Дніпропетровська, ветеран Великої Вітчизняної війни та праці, генерал-майор у відставці.
Бере активну участь у громадському житті міста, проводить велику виховну роботу з військово-патріотичного виховання молоді. Понад 20 років працює у  ветеранських організаціях міста, з них більше 15 років очолював  організацію ветеранів України м.Дніпропетровська.
Нагороджений багатьма бойовими орденами та медалями.
Звання присвоєно у 2009 році.


alt 
НЕБОЖЕНКО Володимир Павлович
1941 року народження.
Народний художник України, скульптор, член Національної Спілки художників України. Серед його робіт: пам’ятники 152-й стрілецькій дивізії на Червоному Камені, молодому Т.Г. Шевченку, В.П. Чкалову, О.М. Полю, М.А. Семашку  і багато інших.
Звання присвоєно у 2011 році.


alt
КОНЮХОВ Станіслав Миколайович
1937 – 2011 рр.
Ветеран ракетно-космічної галузі України, Герой України, доктор технічних наук, професор, академік Національної академії наук України.
Лауреат Державної премії СРСР (1977), премії ім. М.Янгеля НАНУ (1991), Державної премії України в галузі науки і техніки (2001), премії Уряду РФ в галузі науки і техніки (2005). Заслужений машинобудівник України (1993). Академік Міжнародної інженерної академії (1992), АІНУ (1991), Академії космонавтики ім. К.Ціолковського (1994), Міжнародної академії астронавтики (1997).
Звання присвоєно у 2011 році посмертно.


alt  
БЕРЕЗНЯК Євген Степанович
1914 року народження - 24.11.2013
Герой України, славнозвісний розвідник („майор Вихор”), заслужений вчитель України, доктор педагогічних наук.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького (3-х ступенів), орденом  «За заслуги», двома орденами Вітчизняної війни, орденом Жовтневої революції, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом „Знак Пошани”, орденом Виртути Милитари (Польща), орденом „Золотий Хрест  Партизанської Слави” (Польща), золотим Знаком м. Кракова, орденом Дружби (Росія), двома медалями «За трудову доблесть» і ще більше 30 медалями СРСР, України, іноземних держав, громадських організацій.
Звання присвоєно у 2012 році.


alt  
ВЕРЕТЕННИКОВ Віктор Олександрович
1940 року народження.
Президент Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський», член  Національної спілки письменників України, член Національної спілки кінематографістів України, керівник Комітету із захисту національного виробника Національної спілки журналістів України, заслужений діяч мистецтв України.
Звання присвоєно у 2012 році.


alt
Митрополит Дніпропетровський та Павлоградський Іриней
(Середній Іван Петрович)
1939 року народження. Кандидат богословських наук.
З 1968 року служив в Свято-Троїцькому соборі Ленінграда; кліриком у представництві Московського Патріархату в Токіо (Японія); єпископом Уфимським і Стерлитамакським; єпископом Серпуховським; вікарієм Московської єпархії, з дорученням керувати Патріаршими приходами в Канаді і, тимчасово, в США; архієпископом Алма-Атинським і Казахстанським; архієпископом Харківським і Богодухівським; архієпископом Львівським і Дрогобицьким; архієпископом Рівненським і Острозьким. З 19 жовтня 1993 року призначений архієпископом Дніпропетровським і Криворізьким. З 27 липня 1996 року носить титул архієпископа Дніпропетровського і Павлоградського. 19 червня 2001 року возведений у сан митрополита.  З 27 липня 2009 року член Міжсоборної присутності Російської православної церкви.
Звання присвоєно у 2013 році.
 

alt
КУЛІЧЕНКО Іван Іванович
 1955 року народження.
Дніпропетровський міський голова з січня 2000 року по листопад 2014 року.
Народний депутат України VІІІ скликання.
Дійсний член Академії будівництва України, кандидат технічних наук (2009), Заслужений будівельник України (2007), лауреат премії Академії будівництва України імені академіка М.С.Буднікова.
Кавалер ордена«За заслуги» ІІІ,  ІІ та І ступенів, нагороджений орденомкнязя Ярослава Мудрого Vступеня.
Звання присвоєно у 2014 році.


alt
ПОЛЯКОВ Микола Вікторович
 1946 року народження.
Ректор Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії наук вищої школи України.
Звання присвоєно у 2015 році.


alt
РИЖЕНКО Сергій Анатолійович
1963 року народження.
Головний лікар Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова», доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України.
Звання присвоєно у 2015 році.


alt
ЧАЙКА Юрій Вікторович

1943–2016 рр. Головний режисер Дніпропетровського академічного театру опери та балету, голова Дніпропетровського відділення Спілки театральних діячів, Заслужений діяч мистецтв України (1981), Народний артист України (1989). 
Звання присвоєно  у 2016 році посмертно.

Символіка м. Дніпропетровська


Герб м. Дніпропетровська
натисніть для збільшення
натисніть для збільшення
Великий Герб
Малий Герб
затверджений рішенням міської ради ХХІІІ скликання від 06.09.01 №2/22

НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ (1991-2001 рр.)

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. відкрило принципово новий етап в житті Дніпропетровська та його мешканців. Розпочався далеко непростий, багато в чому болісний процес осмислення пройденого, самоусвідомлення, самоутвердження. Зроблені перші кроки на тернистому шляху повернення від командно-адміністративної системи до демократії, ринкової моделі господарювання, формування правової держави, громадянського суспільства.
Десятиріччя життя в нових умовах - це досить малий відрізок часу, щоб осягнути його з повною глибиною і винести мудрі уроки з такого недалекого, але вже минулого наших співвітчизників. Час - то найкращий, найсправедливіший суддя. Це десятиліття просто приречене бути в центрі постійних і ретельних досліджень. З часом відбудеться акцентування пріоритетів, з’являться чітко визначені наукою періоди, етапи, стадії, фази. Проте, на жаль, так само невмолимо втратиться живий пульс суспільних настроїв, свіжість сприйняття означеної доби у масовій свідомості, що вже стане об’єктом дослідження з допомогою усталених, застиглих, статистичних джерел. Сьогоднішнє осягнення тих недавніх подій має свої суттєві переваги і недоліки. З одного боку, це аналіз і фіксація хроніки, фактів безпосередньо з "місця подій", а з іншого - досить суб’єктивне бачення, пронизане прагненням уникнути ідеологізації та політизації, містечкового героїзму, всього, що називають "історичним романтизмом", несумісним із справжньою наукою історії.

У ПОВОЄННІ ДЕСЯТИЛІТТЯ. ШЛЯХ ДО МЕГАПОЛІСУ (1945-1991 рр.)

Дніпропетровськ у його сучасному вигляді сформувався в повоєнні десятиліття. Цьому періоду належить особливе місце в історії нашого міста. Саме в цей час безпосередньо визначилася тенденція до перетворення Дніпропетровська в мегаполіс, який по праву ввійшов до числа найкрупніших міст як України, так і Радянського Союзу.

Війна залишила по собі страшні руйнування і завдала величезних збитків нашому місту. Перше повоєнне десятиліття - це роки напруженої праці його мешканців, які буквально з руїн і попелу відроджували, розбудовували свою рідну домівку Дніпропетровськ. Починати слід було з майже повністю зруйнованої центральної магістралі - проспекту Карла Маркса, який мав будуватися заново. Тож архітектори Дніпропетровська В.Білозерський, І.Заїченко, П.Шевченко, Ф.Дерябін, В.Самодрига, Л.Вітвицький, Д.Щербаков, Б.Горбоносов, Т.Чуянов розробили проект відновленого проспекту, який бачився як єдиний архітектурний ансамбль. Першим у реалізації проекту, звичайно, став центральний залізничний вокзал, знищений під час війни. Його будівництво за проектом архітектора А.Душкіна завершено 1951 року. По периметру привокзальну площу оточили п’яти - семиповерхові житлові будинки. Архітектурну композицію площі у 1976 році доповнено пам’ятником Г.І.Петровському (скульптор К.Чеканєв, архітектор В.Сотников), на честь якого тоді ж вона була перейменована. Переважно у першій половині 50-х років вздовж проспекту на його вузлових пунктах були зведені багатоповерхові житлові будинки та громадські будівлі, а також здійснена реставрація Російського драматичного театру імені О.М.Горького, колишнього Потьомкінського палацу, Преображенського собору, корпусів Гірничого інституту, головного корпусу ДІІТу (на проспекті Гагаріна) та ін. У 50-ті роки міський центр був відновлений, при цьому його архітектурне обличчя зазнало перетворення. Якщо до війни проспект виділявся спорудами, виконаними в стилі модерн та конструктивізму, то після відновлення виразно набуло рис класицизму.

ЧАСИ ВОЄННОГО ЛИХОЛІТТЯ (1941-1945 рр.)

В 2001 р. виповнилось 60 років із дня нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз. Зросло вже декілька поколінь, які Велику Вітчизняну війну вважають віддаленим минулим. Зараз слова "війна торкнулася кожної сім’ї" молоддю вже не сприймаються з тією гостротою, що людьми, які пережили війну, і людьми перших повоєнних поколінь, але ми ще довго будемо відчувати, нехай не завжди усвідомлено, наслідки тієї самої руйнівної війни за всю історію людства.

Війна середини вже минулого ХХ сторіччя вогняним смерчем прокотилася по теренах України. Дніпропетровцям, як і багатьом європейцям, випало зазнати бомбардування й артобстріли, брати участь в обороні міста, пережити страхіття окупаційного режиму, гіркоту втрат і радість звільнення.

СУПЕРЕЧЛИВІ ДВАДЦЯТІ-ТРИДЦЯТІ...

Період в історії Катеринослава (Дніпропетровська), якому присвячується цей нарис, тривав від закінчення громадянської до початку Великої Вітчизняної війни. Смуга мирного розвитку тривала таким чином всього два десятиріччя. Однак то був час, насичений як ніякий інший великою кількістю подій, які в радянській історіографії та народній свідомості віддзеркалювались досить часто через призму протилежних оцінок. За часи існування СРСР швидкі й болісні соціально-економічні перетворення доби непу та соціалістичного наступу "по всьому фронту", що випливали з комуністичної доктрини, зображувались переважно в рожево-компліментарних тонах. В останні ж десять років лунали здебільшого негативні оцінки сталінської епохи, насамперед, в контексті практичної реалізації тогочасної партійно-державної політики щодо форсованого здійснення індустріалізації країни, колективізації аграрного сектора, розгортання масових репресій тощо. Нині настав час для спокійних і зважених історичних оцінок, які базувалися б на фактах та науковій (а не політичній чи ідеологічній) логіці. Не заперечуючи цілком очевидних досягнень міжвоєнного періоду в модернізації народного господарства, у розвитку освіти, науки і культури, здобутих у ході соціалістичного будівництва, слід одночасно замислитися над ціною соціально-економічних і культурних перетворень, а також над їх справжнім результатом, оскільки він суттєво відрізнявся від нав’язуваних радянською пропагандою ідеологічних стереотипів.

У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ (1917-1920 рр.)

1917-1920 роки є надзвичайно складними в історії нашого міста. За цей час до двох десятків разів у Катеринославі змінювалася влада. Саме на ці роки припадає грандіозний злам, який довелося пережити народам колишньої Російської імперії. Руйнувалася економіка міста, транспорт, комунальне господарство, житловий фонд, скорочувалося населення. Це була доба змін, а відоме східне прислів’я з побажанням стосовно цієї доби - "не дай тобі Боже жити в часи перемін" - виявилося настільки ж влучним, як і грізним.

У найближчі дні, по отриманні достовірних відомостей про події в Петрограді, в Катеринославі та губернії почалося формування нових органів влади. В ніч з 3 (16) на 4 (17) березня в Катеринославі в приміщенні губернської земської управи під головуванням К.Д.Гесберга (голова губернської земської управи) на нараді представників існуючих у місті громадських організацій було утворено Катеринославський тимчасовий губернський виконавчий комітет громадських і робітничих організацій (пізніше назва цієї установи усталилася як губернський виконавчий комітет громадських організацій (далі ГВКГО)). На цій же нараді було обрано перший склад ГВКГО, організаційне ж його оформлення визначилось 5-7 (18-19) березня: президія у складі 5 чоловік (голова К.Д.Гесберг) та комісари для негайного здійснення контролю над діяльністю усіх урядових органів та установ з боку ГВКГО. До речі, вже 3 (16) березня катеринославський губернатор А.Г.Чернявський та начальник місцевого гарнізону генерал Вигран заявили про повну підтримку нової влади.

СТОЛИЦЯ ПРИДНІПРОВ’Я (1881-1916 рр.)

До початку 1880-х років Катеринослав був звичайнісіньким губернським містом. Але з кінця XIX ст. по всій Російській імперії почалась так звана "міська революція". З 1881 р. місто стало зростати нечуваними темпами. Наступні 10-15 років повністю змінили не тільки його вигляд, а й роль і місце в економічному, суспільному і політичному житті України, Російської імперії і світу. "Залізною лихоманкою" назвав цей період в історії міста відомий письменник Володимир Гіляровський.

У цей час на сході і на заході від міста почалися промислові розробки кам’яного вугілля і залізної руди. Починаючи з 1897 року Південний регіон перегнав Урал й вийшов на перше місце в імперії за видобутком корисних копалин. Особливо швидко зростав Криворізький залізорудний район. Якщо у 1890 р. тут видобули 19 млн. пудів руди, то у 1908 р. - вже 222,5 млн.

У 1881 році розпочалося будівництво залізниці та мосту через р.Дніпро в районі міста, де майже 100 років існував дерев’яний наплавний міст.

ГУБЕРНСЬКЕ МІСТО (1776-1880 рр.)

Друга половина XVIII ст., відома в європейській історії як доба Просвітництва, змінила історичну долю Північного Причорномор’я та степової України. 1770-ті - 1790-ті роки позначилися у Південній Україні збільшенням кількості населення, подальшим господарським освоєнням, розвитком духовної культури.

Нова влада ввела нову систему управління. Були утворені губернії відповідно до загального адміністративно-територіального поділу тогочасної Росії. У 1774 р. частина Південної України, яка вже тоді знаходилась під контролем Росії, була поділена на дві губернії: Новоросійську та Азовську. До Новоросійської губернії відійшли землі між Бугом та Дніпром, а до Азовської - між Дніпром та Доном. У 1775 р. до складу цих губерній були включені землі колишньої Запорозької Січі. Одразу після створення Азовської губернії губернатор, "генерал-майор и кавалер", Василь Чертков розпочав діяльність по заснуванню нового губернського міста. За дорученням генерал-губернатора князя Г.О.Потьомкіна Чертков вирушив у подорож територією губернії з метою знайти місце для губернського центру. Існує думка, що це завдання він виконав недостатньо кваліфіковано, бо обрав для губернського міста лісисту й заболочену місцевість при впадінні річки Кільчень у ріку Самара, в 8 верстах від лівого берега Дніпра. Насправді ж нове губернське місто проектувалось як місто-фортеця поблизу оборонної Нової Української або Дніпровської лінії фортець, котра простягалася від Азовського моря до Дніпра. Тобто місце для розташування Катеринослава було обрано дуже добре з точки зору безпеки у разі військових конфліктів.

Сторінка 1 з 2

  • Громадські обговорення

  • Оголошення, конкурси

  • Круглі столи, конференції