Дніпровська міська рада

офіційний Інтернет-портал

Вівторок, Бер 28


Ви тут: Головна

Правова освіта

Конституція – основний Закон держави Україна

Слово «конституція» походить від латинського «constitutio» – устрій, установлюю. Конституція є найважливішим правовим документом будь-якої держави, якій визначає її суспільно-політичний і державний устрій та має особливий правовий статус – вищу юридичну силу, особливий порядок прийняття, високий рівень захисту з боку держави.
         Конституція України була прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року як завершення довгого і важкого конституційного шляху, що почався з Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Основний Закон держави закріпив ідеали справедливості та рівності, котрі сповідують усі цивілізовані країни світу.
         Цім рішенням знайшов своє логічне завершення поступ українського народу до утвердження суверенної і незалежної, демократичної і правової держави. Тепер щорічно 28 червня відзначається День Конституції України – єдине офіційне державне свято, встановлене самою Конституцією, Статтею 161.
         Для кожного свідомого громадянина це більше ніж просто червоний день календаря, це подія, з якої, власне, починається існування держави як визнаного члена світової спільноти і повноправного учасника міжнародних відносин.
         В нічз 27 на 28 червня 1996 року Україна отримала свою Конституцію, яка по праву визнається однією з найбільш досконалих і демократичних у всьому світі.
         Слід зазначити, що до цього історичного моменту Україна йшла весь багатовіковий шлях свого становлення. Наша держава має давню та цікаву історію конституційного процесу, що сягає своїм корінням ще часів Київської Русі. Варто згадати і Конституцію Пилипа Орлика 1710 року – першу не тільки українську, але й європейську конституцію в сучасному розумінні, яка, щоправда, так і не вступила в дію. Хоча деякі українські дослідники переконані, що цей важливий політико-правовий документ був чинною Конституцією Правобережної України в 1711–1714 роках.
         Узагальнюючи найбільш поширені погляди учених-конституціоналістів, можна стверджувати, що Конституція України – це єдиний наділений найвищою юридичною силою правовий акт, через який Український народ і держава реалізують свою установчу владу й визначають засади правового статусу людини, а також правові основи організації та здійснення публічної влади в Україні, загальні принципи взаємодії держави і громадянського суспільства. Тобто, Конституція України є Основним Законом для людини, суспільства та держави в Україні.
         Конституція України 1996 року складається з: преамбули – своєрідного вступу, 15 розділів, 161 статті.
         Має наступну структуру:
         Розділ І. Загальні положення.
         Розділ ІІ. Права, свободи і обов'язки людини й громадянина.
         Розділ ІІІ. Вибори, референдум.
         Розділ IV. Верховна Рада України.
         Розділ V. Президент України.
         Розділ VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади.
         Розділ VII. Прокуратура.
         Розділ VIII. Правосуддя.
         Розділ IX. Територіальний устрій України.
         Розділ X. Автономна Республіка Крим.
         Розділ XI. Місцеве самоврядування.
         Розділ XII. Конституційний суд України.
         Розділ XIII. Внесення змін в Конституцію України.
         Розділ XIV. Завершальні положення.
         Розділ XV. Перехідні положення.
         Забезпеченням верховенства Конституції, її охороною та офіційним тлумаченням займається єдиний орган конституційної юрисдикції – Конституційний Суд України.
         Згідно із Конституцією, державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (стаття 6). Метою такого функціонального поділу державної влади є розмежування повноважень між різними органами державної влади та недопущення привласнення повноти державної влади однією з гілок влади. За своєю юридичною силою, Конституція України є головним, найважливішим нормативно-правовим актом у системі джерел права України. Невиконання, чи не належне виконання цих норм тягне за собою юридичну, в тому числі й конституційно-правову відповідальність.
         Нині ми відзначаємо 19-ту річницю Конституції України.
         Досвід конституціоналізму доводить, що будь-які, навіть найбільш досконалі конституції, підлягають удосконаленню та оновленню. Не є винятком й Конституція України.
         2004 року вона зазнала певних змін, які обмежили повноваження Голови держави і діяли в період 2005–2010 років. Далі відбулось приведення нормативно-правових актів у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року. Історія розроблення, прийняття, реалізації Конституції та внесення до неї змін має наступну найбільш узагальнену періодизацію: перший період (1991–1996 рр.) ознаменувався здобуттям незалежності України, процесом підготовки проекту Конституції та прийняттям Конституції України 1996 року; другий період (1996–2004 рр.) став часом реалізації Конституції України 1996 року; третій період (2004–2010 рр.) позначився процесом внесення змін і доповнень до Конституції України (конституційною реформою); четвертий період (2010–2014 рр.) ознаменувався визнанням Конституційним Судом України неконституційним Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року та поверненням чинності Конституції України у редакції 28 червня 1996 року.
         Сьогодні, після відомих подій на Майдані та звершенням революції гідності, країна тимчасово повернулася до редакції Конституції України 2004 року. Але держава стоїть перед масштабною конституційною реформою, оскільки саме оновлена Конституція має стати основою демократичних змін, що сприятимуть залагодженню конфліктів та пошуку взаєморозуміння.
         Наприкінці квітня 2014 року Верховна Рада провела відкрите парламентське засідання, на якому обговорювалося внесення змін до Конституції України. І хоч сьогодні наших громадян найбільше хвилює конституційна побудова незалежної судової гілки влади, для політиків найважливішим завданням є розширення місцевого самоврядування. Без цього ми не зможемо подолати наслідки авторитаризму та тоталітаризму, не зможемо побудувати сильні регіони та сильну країну, і врешті-решт, здійснити судову реформу. Тому питання децентралізації сьогодні, безперечно, стоїть на першому місці.
         Максимальна децентралізація влади є ключовим принципом і одночасно стратегічним завданням, яке має бути вирішене завдяки змінам до Конституції України. Потрібно юридично прописати чіткий перелік повноважень місцевих органів влади, а Бюджетний Кодекс має визначити і закріпити джерела надходження бюджетних ресурсів для їх забезпечення. Слід повністю змінити Бюджетний кодекс і одночасно максимально децентралізувати бюджетний процес, щоб максимум коштів, що заробляють територіальні громади, залишалося в їх розпорядженні. У новій Конституції будуть чітко прописані повноваження органів місцевого самоврядування.
         Пропонується запровадити прямі вибори керівників областей шляхом відкритого голосування; передати виконавчу владу на місцях виконкомам, які будуть сформовані на рівні районів та областей. Передбачається максимальна бюджетна автономія регіонів, про що наразі говорить Віце-прем’ер Володимир Гройсман.
         Відповідно до проекту змін до Конституції України, весь склад Кабінету Міністрів має призначати Верховна Рада за представленням Прем’єра, при цьому сам Голова Уряду буде відповідальним лише перед Парламентом, а Президенту тільки підзвітним. Крім того, Кабін наділяється правом призначати та звільняти (за представленням Голови Уряду) заступників Міністрів, голів та заступників органів влади.
         У той же час пропонувати кандидатуру Прем’єра Президенту буде коаліція з депутатів, чисельністю не менш, ніж 226 осіб.
         Полегшена також буде і процедура відставки Президента. Тепер для імпічменту треба буде всього лише «наявність у діях ознак складу злочину». Для початку процедури знадобиться 150 голосів (раніше – 226), для остаточного рішення – 300 (раніше – 338).
         Законопроект про зміни до Конституції України вже внесений на розгляд у Верховну Раду.
 
 
 
Головний спеціаліст відділу з
правових питань Дніпропетровського
міського управління юстиції                                                       Т. В. Гусаренко

Корупція це суспільне явище чи вірус сьогодення?

Корупцію як суспільне явище можна розглядати на двох рівнях: економічному та політичному. У зв’язку з тим, що вона завдає значної шкоди державному устрою, функціонуванню державного апарату, підриває авторитет нашої держави на міжнародному рівні, порушує права людини, демократію та призводить до ряду інших проблем, які потребують виправлення, необхідно розглянути цю проблему з урахуванням діючого національного антикорупційного законодавства та досвіду зарубіжних країн.

Україна підписала та ратифікувала Угоду про створення групи держав по боротьбі з корупцією  (GRECO) від 05травня 1998 року, яка об’єднала  країни для спільного вирішення цього питання, розробки програм та  прийняття керівних принципів у використанні для розвитку  національного  законодавства та  практичної  роботи  і  створення  без затримки відповідного та ефективного механізму для спостереження  за  дотриманням  керівних принципів  та  впровадженням  інших  міжнародних  документів,  які прийматимуться для виконання Програми дій боротьби з корупцією Україна розпочала цю доволі складну процедуру близько 20 років тому. Зокрема, у Конституції України  простежуються основи антикорупційного законодавства. Так, у статті 78 Конституції України міститься норма, де визначено, що: «Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом». Те ж саме відноситься до Президента України, представників виконавчої влади, суддів тощо.

Варто зазначити, що перший Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05 жовтня 1995 року № 356/95–ВР містив ряд норм, які потребували вдосконалення та доопрацювання.  Зокрема, до осіб, які були відповідальні за вчинення корупційних правопорушень, не було віднесено Президента України, а основний вид відповідальності був – адміністративний. Звичайно інші види відповідальності також передбачалися, але Закон відсилав до нормативно-правових актів, у яких містились санкції.
18 жовтня 2006 року була ратифікована Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією від 27 січня 1999 року № EST173, відповідно до якої Україна приєдналась до точки зору щодо необхідності здійснювати у невідкладному порядку спільну кримінальну політику, спрямовану на захист суспільства від корупції, включаючи ухвалення відповідних   нормативно-правових актів і вжиття превентивних заходів. Тому, ця ратифікація здійснила свій вплив на вдосконалення антикорупційного законодавства. Для вдосконалення напрямку боротьби з корупцією був прийнятий Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07 квітня 2011 року № 3206-VI. Вказаний Закон значно розширив перелік осіб відповідальних за корупційні правопорушення. Доповнено перелік суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції. Варто наголосити, що цей перелік розкрито достатньо повно, включаючи не лише контролюючі органи, а й органи, які займаються координацією, організацією заходів та правового регулювання, запобіганню вчиненню корупційних правопорушень. Щодо заходів, які спрямовані на запобігання та протидії корупції, то перелік у Законі України «Про запобігання та протидії корупції»  доповнився обмеженням щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування; отриманням подарунків (пожертв) тощо.
Отже, якщо попередній Закон був спрямований в основному на здійснення заходів репресивного характеру (встановлення відповідальності за порушення вимог Закону), то Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» зосереджено на механізмах, спрямованих на запобігання виникненню корупції. Причому, дія елементів запобігання корупції починається ще на стадії добору публічних службовців, і супроводжує його не лише протягом перебування на ній, а і після звільнення зі служби.
Але враховуючи те, що проблема корупції досить складна та потребує кардинального вдосконалення, напрямок антикорупційного  законодавства потребує постійного вивчення та розробки, відповідно до подій часу. Саме на основі цього у жовтні 2014 року була проведена так звана антикорупційна реформа. Ідеться про закони України, спрямовані на протидію злочинності та корупції, а саме: «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014–2017 роки» № 1699VII; «Про Національне антикорупційне бюро України» № 1698VIІ; «Про запобігання корупції» № 1700VII (набрав чинності 26 квітня 2015 року); «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» № 1701VII. Крім того, Указом Президента України № 808/2014 від 14 жовтня 2014 року створено Національну раду з питань антикорупційної політики як дорадчий орган при Президентові України, діяльність якого спрямована на повноцінне й ефективне виконання ним своїх конституційних повноважень у зазначеній сфері.
Прийняттю Закону України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014–2017 роки» передувала широка дискусія, ініційована органами влади за участю фахівців-практиків у галузі права, науковців, представників громадськості, до якої з відповідними пропозиціями залучався й автор як представник Громадської ради Міністерства юстиції України й інших неурядових організацій.

ніціювали розроблення, обговорення та подальше прийняття антикорупційного пакета законодавчих актів на вимогу учасників масових протестів в Україні наприкінці 2013 — на початку 2014 року. Громадськість виступала проти свавілля керівництва держави, чиновництва та корупції, що унеможливили в Україні дотримання прав людини і громадянина.
Новим Законом внесено ряд змін, які є жорсткішими та вимогливішими до осіб, що входять до кола суб’єктів, які є відповідальними за порушення його норм.

Аналізуючи зарубіжний досвід можна дійти висновку, що основними показовими чинниками боротьби з корупцією у різних країнах світу є:
-          наявність у державі спеціалізованого антикорупційного органу;
-          існування кримінальної відповідальності за такі види злочину; 
-          активне залучення населення та громадян до заходів боротьби з корупцією;
-          впровадження Етичного Кодексу або інших етичних норм для державних службовців;
-          забезпечення високої заробітної плати державних службовців порівняно з іншими верствами населення;
-          розробка та дієвість антикорупційного законодавства; політична воля уряду з проведення відповідних реформ.
Як приклад, можна розглянути Сінгапур. Ця країна одна з країн-лідерів, де корупція знаходиться на мінімальному рівні. Це досягнуто за рахунок цілого ряду антикорупційних принципів, зокрема:
- оплата праці державних службовців знаходиться на високому рівні, відповідно до середньої заробітної платні успішно працюючих у приватному секторі осіб;
- контрольована щорічна звітність державних посадовців про їх майно, активи і борги (прокурор має право перевіряти будь-які банківські, акціонерні та розрахункові рахунки осіб, підозрюваних у порушенні Акту про запобігання корупції);
- принциповість у справах про корупцію відносно високопоставлених урядовців для підтримки морального авторитету непідкупних політичних лідерів;
- ліквідація зайвих адміністративних бар’єрів для розвитку економіки.

У Швеції, наприклад, боротьба з корупцією була направлена на регулювання скоріше домашніх господарств, ніж приватних підприємств, і було засновано на стимулах (через податки, пільги і субсидії), а не на заборонах і дозволах. Було відкрито доступ до внутрішніх державних документів і створено незалежну та ефективну систему правосуддя. Одночасно шведський парламент і уряд встановили високі етичні стандарти для адміністраторів і стали домагатися їхнього виконання. Важливою умовою стала висока правова свідомість та культура. Швеція має один із найнижчих рівнів корупції в світі.

Варто зазначити, що в Данії, Швеції та Фінляндії немає спеціалізованих антикорупційних органів. Наприклад, у Швеції не існує навіть будь-яких спеціальних урядових програм по боротьбі з корупцією. Відповідальність за корупційні злочини та хабарництво передбачена загальним шведським законодавством, зокрема, Кримінальним кодексом, Кодексом про судочинство, Актом про аудит та іншими законодавчими і підзаконними актами або нормами міжнародних організацій, насамперед, Інтерполом. У Данії також не передбачено окремого пакету антикорупційних законів, однак, правопорушення такого роду караються кримінальним законодавством
Загалом, новий антикорупційний закон, на основі якого було створено нові контролюючі та превентивні органи з цього питання, увібрав досвід багатьох розвинутих країн. У країнах-лідерах з подолання корупції є інститути по боротьбі з корупцією усіх типів, проте є також такі країни, які взагалі не мають спеціалізованих органів по боротьбі з цим явищем. Отже, не можна говорити про переваги одного типу спеціалізованого інституту по боротьбі з корупцією над іншими. Саме тому, важливо наголосити на тому, що прийняття одного лише закону та розробки програм з подолання корупції не достатньо, оскільки одночасно з цим необхідно підвищувати правову культуру та свідомість населення.

Наприклад, Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області розроблено наказ від 22 грудня 2014 року  № 456/7 «Пріоритети роботи Головного управління юстиціїу Дніпропетровській області на 2015 рік», де одним з пріоритетів зазначено проведення заходів правоосвітницької спрямованості, у якому основна мета реалізації пріоритетуполягає у підвищенні рівня правової освіти, формування у громадян правової свідомості, правової обізнаності та правової культури. Цей пріоритет реалізується за допомогою таких заходів, як:виступи у засобах масової інформації, лекції, семінарські заняття, бесіди, тижні права, години інформування, надання правових консультацій та інші заходи, передбачені Регіональною комплексною Програмою правової освіти населення на 2011 – 2015 роки, що затверджена рішенням Дніпропетровської обласної ради від 25 березня 2011 року № 74-5/VI.
А також, пріоритетом є проведення антикорупційних заходів задля попередження та профілактики корупційних правопорушень серед працівників органів юстиції Дніпропетровської області та  удосконалення правових засад запобігання та протидії корупції в діяльності органів державної виконавчої служби.  

Дані стратегії та заходи на їх реалізацію проводяться з урахуванням зростання рівня корупції та її поширення в масштабах геометричної прогресії в діяльності органів державної влади, що становить загрозу національній безпеці України, тому необхідно забезпечити негайне вжиття системних та послідовних заходів, які повинні мати комплексний характер і базуватися на єдиній антикорупційній стратегії держави.
 
 
 
Начальник
Головного територіального
управління юстиції
у Дніпропетровській області                                                                        Л.К. Маньковський  
 
 
 

Першочергові дії у разі загрози вчинення терористичних або диверсійних актів


1. При виявленні підозрілого предмета (окремі пункти актуальні для установ та підприємств)
- точно визначите місце перебування підозрілого предмета;
- опитуванням заявника й очевидців установити час виявлення предмета;
- зафіксуйте установчі дані осіб, що знайшли предмет, і забезпечте їхню присутність до моменту прибуття оперативно-слідчої групи правоохоронних органів;
- не наближатися, не торкати, не розкривати, не переміщати знахідку, не заливати її рідиною, не засипати піском, не користуватися радіо- і електроапаратурою, переговорними пристроями;
- організуйте евакуацію персоналу, використовуючи маршрути, віддалені від місця перебування підозрілого предмета;
- дайте вказівку співробітникам охорони оточити місце розташування предмета та знаходитися на безпечній відстані від нього;
- при необхідності організуйте відключення побутових і виробничих комунікацій газу, води й електрики;
- повідомите про подію правоохоронні органи, викличте на об'єкт машини швидкої допомоги і аварійних служб;
- не знижуючи рівень охорони об'єкта, забезпечте можливість безперешкодного проходу або проїзду до предмета співробітників і транспорту оперативно-слідчої групи;
- надайте можливість фахівцям оперативно-слідчої групи опитати заявника та інших осіб, що підходили до підозрілого предмета;
- підсильте контроль за роботою особового складу охорони по всьому об’єкту.

2. При надходженні погрози по телефону
Телефон є засобом зв'язку, який найчастіше використовують як злочинці (для передачі повідомлень про закладені бомби, захоплення людей і пред'явлення політичних або інших вимог), так і «телефонні хулігани», які висловлюють завідомо неправдиві погрози. Приймаючи анонімне телефонне повідомлення про можливе здійснення актів тероризму необхідно пам'ятати, що вони несуть важливу криміналістичну інформацію, тому в розмові з анонімом необхідно запам'ятати і зафіксувати якнайбільше даних. Зокрема:
- зафіксувати дату, час і тривалість анонімного повідомлення;
- місце установки телефону, на який надійшло повідомлення, його номер, приналежність конкретному підрозділу і співробітнику;
- при одержанні анонімного повідомлення спробувати «зав'язати розмову» з анонімом і з'ясувати конкретну інформацію про його особу, професію, місце перебування і, якщо можливо, схилити до добровільного відмовлення від задуманої акції; під час розмови вжити заходів щодо запису фонограми анонімного повідомлення, визначення номера телефону анонімного абонента шляхом використання технічних можливостей даного телефонного апарата. При відсутності таких можливостей через співробітників спробувати повідомити про анонімне повідомлення службу безпеки (службу охорони) підприємства або телефонну станцію;
- по закінченню розмови з анонімом негайно повідомити про те, що трапилося, керівникові служби безпеки (служби охорони) для прийняття ними негайних заходів до попередження і локалізації можливих тяжких наслідків;
- по пам'яті скласти докладний опис висловлених погроз або повідомлення про передбачувані акти тероризму, а також висунутих ультиматумів та інших вимог;
- усі дані про зміст погроз або вимог, викладених анонімним абонентом, характеристику його голосу, мови, манері викладу погроз і вимог повідомити керівникові служби безпеки (служби охорони) підприємства;
- для уникнення поширення чуток і паніки обговорювати отриману від аноніма інформацію з іншими співробітниками не рекомендується;
- при надходженні погрози на телефонний апарат з автоматичним визначником номера і звукозаписним пристроєм, відразу після завершення розмови з анонімом вжити заходів щодо збереження аудіозапису. Передбачте заходи щодо запису можливого наступного дзвінка зловмисника.

3. Вибух на території об'єкта
У випадку вибуху необхідно негайно організувати і забезпечити виконання наступних основних заходів:
- за списком екстреного оповіщення викликати на об'єкт пожежних, швидку допомогу, рятувальників, комунальні служби (газ, електрика, тепло);
- за списком екстреного оповіщення повідомити про подію керівництво (адміністрацію) підприємства та правоохоронні органи;
- організувати евакуацію персоналу з епіцентру вибуху, зруйнованих або ушкоджених вибухом приміщень;
- до прибуття служби швидкої допомоги надати постраждалим першу медичну допомогу;
- відключити подачу електроенергії, газу, води, тепла в ушкоджені вибухом приміщення;
- оточити місце вибуху і забезпечити його ізоляцію до прибуття компетентних органів;
- при виникненні пожежі вжити заходів щодо її гасіння власними силами за допомогою наявних протипожежних засобів.

4. Захоплення заручників
При захопленні людей у заручники необхідно:
- негайно повідомити про надзвичайну подію правоохоронні органи і керівництво об'єкта;
- по можливості блокувати місце події, використовуючи технічні засоби охорони;
- підвищити пильність охоронців на всіх постах. Перевести систему відеоспостереження об'єкта в режим запису;
- не вступаючи в переговори з терористами, по можливості виконувати їхні вимоги, якщо це не пов'язано з заподіянням шкоди життю і здоров'ю людей;
- забезпечити евакуацію персоналу, який знаходиться поза місцем захоплення заручників;
- припинити доступ на об'єкт людей і проїзд автотранспорту;
- вжити заходів до безперешкодного проходу і проїзду на об'єкт співробітників правоохоронних органів;
- після прибуття спецпідрозділів правоохоронних органів надати їм необхідну інформацію: схеми об'єкта, поповерхові плани, схеми розташування систем відеоспостереження, вентиляції, електропостачання та ін.;
- надалі діяти відповідно до розпоряджень керівника антитерористичної операції.

5. Одержання сигналу про евакуацію
Якщо ви знаходитеся на своєму робочому місці, послідовно виконайте наступні дії:
- без поспіху, істерики і паніки зберіть службові документи в сейф або в шухляди столу, що закриваються на ключ;
- візьміть з собою особисті речі, документи, гроші, цінності;
- закрийте вікна, вимкніть оргтехніку, електроприлади, освітлення;
- візьміть з собою і при необхідності використовуйте індивідуальні засоби захисту (протигаз, респіратор);
- закрийте двері на ключ, ключ залишіть у замку;
- залишіть приміщення, рухайтеся маршрутами, які позначені в схемах евакуації;
- повертайтеся в покинуте приміщення тільки після дозволу відповідальних осіб.
 
 
Дніпропетровське міське управління юстиції

Щодо Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»

До уваги юридичних осіб, структурних утворень політичних партій, інших об’єднань громадян!

9 квітня 2015 року Верховна Рада України  ухвалилаЗакон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (далі - Закон), який набув чинності 21травня 2015 року.

Законом про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного(нацистського)тоталітарних режимів забороняється використання символіки таких режимів.

Як зазначено у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону юридичні особи, політичні партії, інші об’єднання громадян, зареєстровані на день набрання чинності цим Законом, у разі порушення його вимог зобов’язані протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом привести свої установчі документи, найменування та/або символіку у відповідність із вимогами цього Закону.

При цьому такі юридичні особи звільняються від сплати адміністративного збору під час державної реєстрації змін до установчих документів, пов’язаних з приведенням їх у відповідність із цим Законом.

У разі недотримання вимог цього Закону юридичними особами, політичними партіями, іншими об’єднаннями громадян,  їхня діяльність підлягає припиненню в установленому законом порядку, крім випадків, коли юридичними особами, політичними партіями, іншими об’єднаннями громадян вжито заходів щодо дотримання вимог цього Закону, а неможливість державної реєстрації змін до установчих документів, пов’язаних з приведенням їх у відповідність із цим Законом, зумовлена об’єктивними причинами.

Відкрито ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР для учасників АТО та членів сімей учасників АТО!

Шановні учасники АТО та члени сімей учасників АТО!
  
Для надання інформаційної (консультативної) допомоги учасникам АТО та членам їх сімей в облдержадміністрації працює
 
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР  з вирішення соціально-правових питань,
який розташований за адресою:
м. Дніпропетровськ, пр. Кірова 1, Iповерх, кабінет № 5.
 
Телефон для довідок: 742 70 27

Сторінка 2 з 7