Дніпровська міська рада

офіційний Інтернет-портал

Вівторок, Бер 28


Ви тут: Головна

Правова освіта

Права батьків і дітей на майно

Міністерство юстиції України
Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області
Дніпропетровське міське управління юстиції
 
 
Права батьків і дітей на майно

 
Сім'я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім'ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу.
Стосунки в сім'ї мають складатися на взаємній повазі, любові та матеріальній підтримці.
Батьки повинні не лише виховувати своїх дітей, а й матеріально підтримувати їх. Більше того, такий обов’язок є взаємним.
Так, відповідно до статті51Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Крім того, згідно зі ст. 172 СК зобов'язання піклуватися про своїх непрацезданих батьків мають не лише повнолітні діти, а й діти, які не досягли 18 років. Єдиною підставою для прояву зазначеного піклування є засвідчене у встановленому законом порядку походження дітей від батьків.
Вперше у сімейному законодавстві закріплено положення про те, що повнолітні діти можуть виступати як законні представники своїх непрацездатних, немічних батьків під час захисту їх прав та інтересів без спеціальних на те повноважень.
Крім того, у Сімейному Кодексі України визначено, що батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати.
 Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
В свою чергу, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.
 При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.
Однак, майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.
 Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Крім того, батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.
Батьки управляють майном, належним малолітній дитині (до досягнення дитиною 14 років), без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.
Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:
§     укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
§     видавати письмові зобов'язання від імені дитини;
§     відмовлятися від майнових прав дитини.
Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною вище перелічених правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування.
Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:
1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;
2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав;
3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав;
4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;
5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;
6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);
7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.
При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.
На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.
Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шести місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини можуть бути вчинені без його згоди.
 Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.
 Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї.
 Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України(далі – ЦК України).
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦК вона має право:
§  самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
§  самостійно здійснювати права та результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом;
§  бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
§  самостійно укладати договори банківського вкладу (рахунка) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
Iнші правочини неповнолітня особа вчиняє за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.
У разі смерті одного із батьків малолітні, неповнолітні, діти спадкодавця, спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка) (ст.1241 ЦК України).
У випадку спадкування за законом діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, входять у першу чергу спадкоємців (ст.1261 ЦК України).
 
 
Головний спеціаліст відділу з правових питань Дніпропетровського міського управління юстиції Гусаренко Т. В.
 

Сторінка 2 з 7