Дніпровська міська рада

офіційний Інтернет-портал

Вівторок, Бер 28


Ви тут: Головна

Правова освіта

ПІДСТАВИ ТА ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Європейський суд є наднаціональною міжнародною судовою установою, яка розглядає скарги осіб щодо порушення їхніх прав державами – сторонами Конвенції.
            Особа можете звернутися до Суду, якщо вважаєте, що особисто є жертвою порушення однією з держав – сторін Конвенції прав чи основоположних свобод, які захищаються Конвенцією та протоколами до неї.
            Суд може розглядати лише ті заяви, в яких йдеться про порушення гарантованих Конвенцією та протоколами до неї прав – одного або кількох.
            Відповідно до статті 19 Конвенції, Європейський суд створений для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Відповідно до статті 32 Конвенції, юрисдикція Європейського суду поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення та застосування Конвенції і протоколів до неї та які передаються на його розгляд відповідно до статей 33, 34 і 47 Конвенції. Відповідно, Суд не виконує функції національного суду та не має повноважень скасовувати або змінювати рішення національних судів. Суд також не може безпосередньо втручатися в діяльність органу влади, дія або бездіяльність якого спричинила порушення.
            Суд може розглядати лише ті заяви, які спрямовані проти держав, що ратифікували Конвенцію та відповідні протоколи, і які стосуються подій, що відбувалися після дати ратифікації (відповідна інформація щодо дат ратифікації Конвенції та протоколів до неї розміщено на офіційному сайті Європейського суду http://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=home.
            Особа може звернутися до Суду лише зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб’єкта владних повноважень (наприклад: парламенту, суду, прокуратури тощо) однієї з цих держав. Суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних інституцій.
             Згідно з п. 1 статті 35 Конвенції, Суд приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані усі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом шести місяців з дати винесення остаточного рішення. Суд не розглядає заяву, яка не відповідає цим умовам прийнятності.
            Надзвичайно важливо, щоб перед зверненням до Суду особа використала усі засоби судового захисту в державі, проти якої спрямована заява, які могли б призвести до усунення порушення, що є предметом оскарження; в протилежному випадку особа має довести, що такі засоби захисту є неефективними. Це означає, що особі слід спочатку звернутися до національних судів, яким підсудна справа, включаючи відповідну вищу судову інстанцію, для захисту своїх прав, про порушення яких особа має намір поскаржитись до Суду. Крім того, використовуючи належні засоби захисту, необхідно дотримуватись національних процесуальних правил, зокрема, передбачених законодавством строків.
            Якщо заява стосується рішення національного суду, наприклад, вироку, то після того, як особа використає звичайну процедуру судового оскарження, немає потреби знову вдаватися до спроб перегляду цього рішення. Також не обов’язково використовувати позасудові засоби юридичного захисту або звертатися зі скаргами або заявами, наприклад, до парламенту, глави держави або уряду, міністра чи уповноваженого з прав людини, оскільки ці засоби захисту не вважаються такими, що необхідно використати перед зверненням до Суду.
            Особа можете подати заяву до Суду протягом шести місяців після ухвалення остаточного рішення судом або органом влади, до компетенції яких належить визначення питання, що є предметом звернення до Суду. Шестимісячний строк відраховується з моменту ознайомлення особою або ознайомлення її адвоката з остаточним судовим рішенням, за результатами звичайної процедури оскарження на національному рівні, або ж у разі якщо вважає, що ефективний засіб юридичного захисту щодо такого порушення на національному рівні відсутній - з моменту стверджуваного порушення.
            Перебіг шестимісячного строку припиняється в момент отримання Судом першого листа, в якому чітко викладено – хоча б у стислій формі – предмет заяви, яку особа має намір подати, або заповненого формуляру заяви. Звичайного запиту з проханням надати інформацію недостатньо, щоб зупинити перебіг шестимісячного строку.
            Офіційними мовами Суду є англійська та французька, але за бажанням особа може звертатися до Секретаріату Суду офіційною мовою однієї з держав, що ратифікували Конвенцію. На початковій стадії провадження Суд може також листуватися цією мовою. Проте, якщо Суд не визнає заяву неприйнятною на основі надісланих документів, а вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію щодо скарг заявника, Суд вестиме листування англійською чи французькою мовою, а особа чи її представник, за загальним правилом, повинні будуть надсилати подальші зауваження англійською чи французькою мовою.
                     Суд приймає лише ті заяви, які надіслані поштою (а не по телефону). Якщо надсилати заяву електронною поштою або факсом, обов’язково потрібно продублювати її звичайною поштою. Також немає необхідності бути особисто присутнім у Суді для усного викладення обставин справи.
            Листи і документи, які надсилаються до Суду, не слід прошивати степлером, склеювати чи скріплювати іншим чином. Усі сторінки повинні бути послідовно пронумеровані.
            З 01.01.2014 року набрало чинності нова редакція статті 47 Регламенту Європейського суду з прав людини.
         Відповідно до статті 47-1 Регламенту Суду «Зміст індивідуальної заяви», кожна заява, відповідно  до статті 34 Конвенції, подається на бланку, наданому Секретаріатом, якщо Суд не вирішить інакше. Заява повинна містить всю інформацію, яка вимагається у відповідних частинах формуляру. В ній мають бути зазначені:
-          ім’я, дата народження, громадянство та адреса заявника і, якшо заявник є юридичною особою, повна назва, дата створення чи реєстрації, офіційний реєстраційний номер (за наявності) та офіційна адреса;
-          якщо у заявника є представник, його ім’я, рід занять, адреса, номери телефону і факсу та електронна адреса;
-          найменування Договірної сторони або Сторін, проти яких подається заява;
-          стислий і розбірливий виклад фактів;
-          стислий і розбірливий виклад стверджуваного порушення (порушень) Конвенції та відповідних аргументів;
-          стислий виклад інформації про дотримання заявником умов прийнятності, викладених у статті 35 § 1 Конвенції.
 
Інформація щодо стислого і розбірливого викладу фактів, інформації про дотримання заявником умов прийнятності, має бути достатньою для того, щоб суд міг визначити суть та обсяг заяви, не звертаючись до інших документів.
Слід зауважити, що заявник може доповнити цю інформацію у вигляді додатків до формуляру з викладом подробиць щодо фактів, стверджуваних порушень Конвенції та відповідних аргументів. Ця інформація повинна бути викладена не більш, ніж на 20-ти сторінках.
Формуляр повинен бути підписаний заявником чи його представником. До формуляра слід додати:
копії документів щодо судових та інших рішень чи заходів, на які скаржиться заявник;
копії документів та рішень, які показують, що заявник використав усі внутрішні засоби правового захисту, а також дотримався терміну вказаного у статті 35 § 1 Конвенції;
копії документів стосовно будь-якої іншої процедури міжнародного розслідування чи врегулювання, які мають відношення до справи (на наявності);
якщо у заявника є представник, оригінал довіреності, підписаний заявником.
Документи, які додаються на підтримку заяви, повинні бути надані в хронологічному порядку, пронумеровані та чітко позначені.
Крім того, заявники, які не бажають оприлюднення перед громадськістю даних про свою особу, мають це зазначити і також викласти підстави, які б виправдовували такий відступ від загального правила про вільний доступ громадськості до інформації щодо провадження в Суді. Суд може задовольнити запит про анонімність або надати її з власної ініціативи.
Якщо всі вищевказані вимоги щодо змісту та оформлення індивідуальної заяви не були дотримані, Суд не розглядатиме заяву. Однак, є наступні випадки:
- якщо заявник надав ґрунтовні пояснення про причини невиконання цих вимог;
- якщо заява містить запит про вжиття термінових заходів;
- якщо суд прийме відповідне рішення з власної ініціативи або на прохання заявника.
В усякому разі, суд може звернутися до заявника в будь-якій формі та будь-яким способом за наданням додаткової інформації чи документів у визначений судом термін.
Датою подання заяви, відповідно до статті 35 § 1 Конвенції, є дата, коли формуляр, що відповідає всім вимогам цієї статті, був надісланий на адресу Суду. Датою відправлення вважатиметься дата поштового штемпеля.
Датою подання заяви може вважатися й інша дат, якщо Суд вважатиме це виправданим.
Заявникам слід знати, що вони повинні інформувати Суд про зміни їхньої адреси чи будь-яких обставин, що мають відношення до заяви.
            Усю кореспонденцію стосовно скарги необхідно надсилати за адресою:
            The Registrar
            European Court of Human Rights
            Council of Europe
            F–67075 STRASBOURG CEDEX
            FRANCE – ФРАНЦІЯ.
            Після отримання першого листа або формуляру заяви Секретаріат Суду надсилає відповідь з повідомленням про те, що за іменем заявника було відкрито справу, номер якої потрібно зазначати в усіх наступних листах до Суду. Надалі до заявника можуть звернутися за додатковою інформацією, документами чи роз’ясненнями, пов’язаними із заявою.
            Секретаріат Суду не надає інформації щодо законодавства держави, проти якої спрямовано заяву, а також не надає юридичних консультацій стосовно застосування або тлумачення національного права.
            Особа має своєчасно і сумлінно відповідати на листи Секретаріату Суду. Будь-яка затримка з відповіддю може розцінюватися як те, що особа не зацікавлена у продовженні провадження в Суді, і розгляд заяви, відповідно, припиняється.
            Якщо особа вважає, що заява стосується одного з прав, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї, і що всі умови прийнятності, викладені вище, задоволені, особа повинна ретельно і розбірливо заповнити формуляр заяви і повернути його до Суду в найкоротші строки та у будь-якому випадку не пізніше шести місяців з дати направлення першого листа до Секретаріату Суду. Якщо формуляр та всі необхідні документи не будуть надіслані до Секретаріату Суду до спливу вказаного строку, це буде розцінено як те, що особа не бажає підтримувати заяву в Суді і, відповідно, справу буде знищено.
            Щодо конфіденційності інформації, надісланої до Суду. Згідно з правилом 33 Регламенту Суду, всі документи, що надійшли до Секретаріату Суду у зв’язку із заявою, за винятком поданих з приводу переговорів щодо дружнього врегулювання, як це передбачено правилом 62, мають бути доступними для громадськості, якщо з причин, викладених у пункті 2 цього правила, Голова Палати Суду не вирішить інакше - з власної ініціативи або за клопотанням сторони чи іншої заінтересованої особи.
            Таким чином, за загальним правилом, доступ до всієї інформації, яка міститься в документах, наданих заявником Секретаріату Суду, зокрема до інформації про осіб, про яких йдеться в документах, є відкритим. Крім того, у разі якщо Суд викладе таку інформацію у рішенні щодо прийнятності або щодо суті справи, або ж у рішенні про вилучення справи з реєстру справ Суду, її може бути розміщено в інформаційній базі Суду HUDOC на офіційному Інтернет-сайті Суду.
            Стосовно наявності представника чи адвоката, то слід зауважити, що          на початковій стадії подання заяви особа не зобов’язана мати представника, а якщо особа його має, він не обов’язково повинен бути адвокатом. Однак, якщо Суд вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію у справі, заявнику потрібно, за загальним правилом, мати представника (крім особливих випадків), який є практикуючим юристом в одній із держав, що ратифікували Конвенцію. Представник повинен володіти однією з офіційних мов Суду (англійською або французькою).
            Якщо особа бажає звернутися до Суду через адвоката або іншого представника, необхідно додати до формуляра заяви довіреність, яка б уповноважувала його діяти від імені особи. Представник юридичної особи (підприємства, об’єднання, і т.д.) або групи осіб повинен підтвердити свої юридичні повноваження представляти заявника.
            Суд не може надати допомогу з оплати послуг адвоката для підготовки заяви до Суду. В подальшому, а саме після рішення Суду про направлення заяви Урядові для надання зауважень, особа, у разі браку коштів для оплати послуг адвоката, може претендувати на отримання безкоштовної юридичної допомоги, якщо надання такої допомоги Суд визнає за необхідне для належного розгляду справи.
            Процедура розгляду справи безкоштовна. Процедура розгляду справ Судом є письмовою, що не потребує особистої присутності у Суді. Особу обов’язково буде поінформовано про будь-яке рішення, винесене Судом у справі.
            Формуляр, нотатки до його заповнення знаходяться у вільному доступі на офіційному сайті Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області http://obljust.gov.ua у рубриці Регіональне відділення Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.
            Також, в даній рубриці містяться додаткові рекомендації, розроблені Міністерством юстиції України, щодо порядку звернення до Європейського суду з прав людини для захисту порушених прав осіб, які були порушені у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя Російською Федерацією, а також триваючою агресією та подіями на території Донецької та Луганської областей України
Крім цього, консультації з питань, що стосуються порядку звернення до Європейського суду з прав людини можливо отримати у відділі судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за тел. (0562) 31-46-94, 47-14-62. Крім того, консультативну допомогу з вищезазначеного питання можливо отримати в цьому відділі у прийомний день – кожного четверга.
 
Перший заступник начальника
Головного територіального
управління юстиції
у Дніпропетровській області –
представник Урядового уповноваженого
з питань Європейського суду з прав людини                                                     О.В.Захарова

Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються у сімейних формах виховання

Соціальний захист
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,
які виховуються у сімейних формах виховання

 
        Кожна дитина має право на виховання в сімейному оточенні. Якщо діти за певних життєвих обставин залишилися без батьківського піклування, то обов’язок забезпечення їхнього розвитку й виховання бере на себе держава. Пріоритетом у влаштуванні таких дітей Сімейним кодексом України, Законами України „Про охорону дитинства”, „Про забезпечення організаційно – правових умов соціального захисту дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” визначено саме сімейне виховання. Розвиток сімейних інститутів улаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в останні роки набув загальнодержавного значення та є життєво необхідною умовою виховання дітей, позбавлених можливості виховуватися в біологічній родині.
В Україні існує чотири форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За їх пріоритетністю визначений перелік – усиновлення, піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу.
 
Усиновлення – є найкращою із всіх можливих на сьогодні форм сімейного влаштування дитини, це прийняття її у сім’ю на правах рідної доньки чи сина. Це єдина форма сімейного виховання має наслідком втрату дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Усиновлення породжує між батьками (усиновителями) та дитиною взаємні права та обов’язки, які передбачені законодавством України для батьків та їхніх біологічних дітей.
Усиновлення дітей проводиться на підставі рішення суду. Дитина може бути усиновлена з будь-якої форми влаштування: опіки, прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, дитячого будинку, якщо вона перебуває на обліку як дитина, яка підлягає усиновленню.
Для розвитку та підтримки національного усиновлення законодавством України передбачено підтримка подружніх пар, які всиновлюють дитину. Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” передбачено допомогу при усиновленні дитини, яка надається у розмірі, встановленому для виплати допомоги при народженні дитини.
З 1 липня 2014 року розмір допомоги при усиновленні дитини становить 41 280 гривень, виплата здійснюється одноразово у розмірі 10 320 гривень, а щомісячна виплата допомоги  проводиться протягом  36 місяців (по 860 гривень). Допомога при усиновленні дитини призначається на кожну усиновлену дитину, незалежно від одержання на дитину інших видів допомоги.
Встановлення опіки та піклування є найпоширенішою формою сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - це влаштування дітей в сім’ї громадян, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів. Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли чотирнадцяти років, а піклування - над дітьми віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, опіка, піклування встановлюється органами опіки та піклування.
Дитина, над якою встановлено опіку, піклування, не втрачає статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає державні пільги, передбачені для такої категорії дітей. За такими дітьми зберігається право на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, на відшкодування у зв’язку з втратою годувальника.
Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”  передбачено державну допомогу на дітей, які знаходиться під опікою і піклуванням, розмір якої дорівнює двом прожитковим мінімумам для дитини відповідного віку, а саме:
з 01.12.2015
-        на дітей віком до 6 років – 2 334 грн. (1167 грн. х 2);
-        на дітей віком від 6 до 18 років – 2 910 грн. (1455 грн. х 2);
 
Якщо дитині виплачується призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державні допомоги,розмірдержавної соціальної допомогивизначається якрізницяміж двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром призначених на дитину пенсії, аліментів, стипендії, допомоги (крім державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам).
 
Прийомна сім’я  це сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 
 Дитячий будинок сімейного типу– окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування,  виховуються у прийомній сім’ї (прийомні діти) та дитячих будинках сімейного типу (вихованці) до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІУ рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів. Ці діти зберігають статус сироти або позбавленої батьківського піклування, також  за ними зберігаються пільги і державні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Держава надає родинам, які беруть на виховання дітей, матеріальну і соціальну підтримку.  Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” передбачено державну допомогу на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, розмір якої дорівнює двом прожитковим мінімумам для дитини відповідного віку, а на осіб від  18  до  23  років,  які  навчаються  за денною формою у вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних  закладах,  розмір  соціальної  допомоги  становить два прожиткових мінімуми для працездатної особи, а саме:
з 01.12.2015
-        на дітей віком до 6 років – 2 334 грн. (1 167 грн. х 2);
-        на дітей віком від 6 до 18 років – 2 910 грн. (1 455 грн. х 2);
-        для осіб від 18 до 23 років – 2 756 грн. (1 378 грн. х 2).
У разі, коли дитині виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія чи державна допомога, розмір соціальної допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром зазначених виплат за попередній повний місяць на момент влаштування дитини у дитячий будинок сімейного типу або прийомну сім’ю (крім державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам).
Прийомні батьки та батьки-вихователі отримують грошове забезпечення за виховання дітей. Одному з прийомних батьків та батьків-вихователів виплачується грошове забезпечення за надання послуг у розмірі 35% від розміру соціальної допомоги на дитину. Грошова допомога призначається на кожну дитину:
з 01.12.2015
-        на дитину віком до 6 років – 816,9 грн.;
-        для дітей віком від 6 до 18 років – 1018,5 грн.;
-        на осіб від 18 до 23 років –  964,6 грн.
 
Сумарний обсяг грошового забезпечення для батьків-вихователів не повинен перевищувати п’яти прожиткових мінімумів для працездатної особи і розподіляється між батьками-вихователями рівними частинами за їх згодою. Розмір грошового забезпечення одному з прийомних батьків не повинен перевищувати півтора прожиткового мінімуму для працездатної особи.
 

Підготовлено  управлінням-службою
у справах дітей міської ради
м. Дніпропетровськ,
пр. К.Маркса, 75,  744 61 48

Експертиза нормативно-правових актів на відповідність Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Ратифікація Україною 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року стала важливим етапом на шляху входження нашої держави у європейський політико-правовий простір.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) є міжнародним договором, на підставі якого більшість європейських держав зобов’язалися дотримуватися прав та основоположних свобод людини. Відповідно до статті 9 Конституції України «чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України». Таким чином, Конвенція та протоколи до неї набули статусу частини національного законодавства.
Питання правової експертизи нормативно-правових актів на сьогодні являється одним із найактуальніших питань, та йому приділяється велика увага. Відповідно існує досить великий обсяг законодавства що регулює здійснення такої експертизи.
Міністерством юстиції України10 серпня 2015 року видано наказ № 1465/5 «Деякі питання здійснення експертизи проектів законів та проектів актів Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів, на які поширюється вимога державної реєстрації, щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини», відповідно до якого керівники структурних підрозділів Міністерства юстиції України, визначені відповідальними за здійснення правової експертизи зобов’язані забезпечувати передання копій проектів законів України та проектів нормативно-правових актів, а також супровідних матеріалів до них до Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини в день їх надходження до відповідного структурного підрозділу для здійснення юридичної експертизи на відповідність Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини.

Керівники структурних підрозділів Міністерства юстиції України, визначені відповідальними за здійснення правової експертизи, повинні надсилати розробнику Висновок Міністерства юстиції України разом з Висновком щодо відповідності проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини та забезпечують включення до п. 9 Висновку Міністерства юстиції одного з наступних варіантів, визначених у п. 3 Висновку щодо відповідності проекту акта положенням Конвенції:

1) проект нормативно-правового акта відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини;

2) проект нормативно-правового акта не відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини;

3) проект нормативно-правового акта за предметом правового регулювання не стосується Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Експертиза нормативно-правових актів щодо відповідності  положенням Конвенції поширюється на всі нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації. 

Висновки, передбачені  підпунктом  «д» пункту 9 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 (із змінами) щодо інших нормативно-правових актів підписуються посадовими особами, уповноваженими на це керівниками Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах Києві та Севастополі, міськрайонних (у разі утворення) управлінь юстиції. 

На сьогоднішній день не існує єдиного механізму проведення експертизи на відповідність нормативно-правових актів (їх проектів) Конвенції та протоколам до неї, складність полягає в тому що процедура такої експертизи не врегульована на нормативно-правовому рівні. З огляду на складність та комплексний характер питань, пов’язаних із Конвенцією, а також беручи до уваги, що практика Європейського суду з прав людини перебуває у постійному розвитку проведення експертизи є багатоетапним та відповідальним процесом. Вона здійснюється з метою встановлення відповідності нормативно-правового акта чи його проекту вимогам Конвенції та протоколів до неї та практиці Європейського суду з прав людини.

У проведенні експертизи задіяні суб’єкти нормотворення та структурні підрозділи центрального апарату Міністерства юстиції та територіальні органи Міністерства юстиції.
Експертиза проводиться у два етапи:
Перший етап – перевірка чи предмет регулювання нормативно-правового акта (його проекту) стосується прав свобод, гарантованих конвенцією, тобто здійснюється перевірка на належність.
Другий етап – перевірка нормативного акта (його проекту), предмет регулювання якого стосується прав і свобод, гарантованих Конвенцією, на відповідність положенням Конвенції та практиці Суду – так звана перевірка на відповідність.
 

 
Перший заступник начальника
Головного територіального управління
юстиції у Дніпропетровській області                                                                           О.В. Захарова

Юрист: професія чи покликання

Професія юриста по праву вважається однією з найдревніших і найшановніших. Уявити собі сучасне життя без величезної армії юристів просто неможливо. Саме вони допомагають нам розібратися в тонкощах правових процедур. Окрім роботи в правоохоронних органах, судових інстанціях, учбових закладах, юристи прямують у сферу охорони авторських прав, аналізу стану ринку на предмет недобросовісної конкуренції і т.д.
Професія юриста - це, перш за все, величезний рівень відповідальності. У руках фахівця іноді долі людей, підприємств і навіть держав.
У професії юриста немало позитивних моментів. В першу чергу, це, звичайно, можливість «перетворити світ», зробити його кращим, безпечнішим. Багатьом фахівцям це приносить моральне задоволення. Проте слід пам'ятати, що боротьба за справу не завжди завершується перемогою. Більш того, кожен юрист перебуває під невсипущим контролем вищих інстанцій, громадських організацій, журналістів. І кожна помилка може коштувати дуже дорого.Отримати професію юриста сьогодні зовсім не складно. Головне - мати до цього справжнє покликання і бути готовим до довготривалої та наполегливої праці. На сьогодні у багатьох ВУЗах є юридична спеціальність.В Україні мода на професію юриста прийшла трохи більше десяти років тому, і в короткий термін вона завоювала скажену популярність. Тисячі молодих людей штурмували пороги юридичних факультетів в надії надалі мати стабільний високий дохід і престижну роботу. Минув час і тепер можна вже з більшою упевненістю констатувати обґрунтованість подібних надій. Професіонали в юридичній сфері затребувані в різних напрямах бізнесу. Прийнявши рішення присвятити себе юриспруденції, постарайтеся відповісти на одне важливе запитання: юристом в якій сфері ви хочете стати?   
Можливо, ви здивуєтеся, але є безліч спеціальностей, які можуть зробити одного знавця закону абсолютно несхожим на іншого. Одними з найпоширеніших вважаються податкові юристи, корпоративні, банківські, юристи із захисту інтелектуальної власності, які спеціалізуються на нерухомості та інші. Більше того, кваліфіковані юридичні кадри потрібні в крупних страхових компаніях, ріелторських фірмах, консалтингу, спеціалізованих правових ЗМІ тощо.
Назвати себе юристами можуть люди, що володіють абсолютно різними професіями: це і слідчі, і прокурори, і адвокати, і співробітники міліції, судді загальних і арбітражних судів. Зрозуміло, навчальні програми вузів для перерахованих професійних груп значно відрізняються. Для одних, окрім загальних юридичних знань, важливі предмети, що стосуються того напряму, в якому вони планують працювати. Інші повинні до дрібниць знатися на правових і правозахисних питаннях, а ось, наприклад, іноземну мову їм знати не обов'язково.
Щоб повністю відповідати професійному рівню, юрист повинен знати Конституцію України (а часто і закони інших країн), а ще чинне законодавство, цивільне, трудове, кримінальне, фінансове і адміністративне право, а також методи криміналістики, психологію, логіку, основи економіки, організації праці, виробництва і управління. Відзначимо, що все перелічене стосується лише основних базових знань.
Окрім навчання, головне, на що слід звернути увагу - вміння спілкуватися з людьми! Саме робота з людьми в роботі юриста є основним обов'язком. Професія юриста відкриє перед вами ті сторони людського буття, які невідомі іншим. Не секрет, що більшість співгромадян схильна сприймати юриста як доктора, в якого завжди знайдуться ліки від проблем, які їх турбують. І пам'ятайте, краще мати глибокі знання з однієї спеціалізації, аніж поверхневі з інших. Для того, щоб стати класним юристом, недостатньо здобути освіту. Необхідний досвід, який напрацьовується роками. Що більше у вас практики, то дорожче ви вартуєте як спеціаліст.
Вибір цієї професії - це вибір шляху відповідальності, справедливості, відданості, цілеспрямованості.
То ж з нагоди відзначення професійного свята – Дня юриста, хочеться побажати всім юристам нехай ваші професійні зусилля будуть винагородженні повагою і довірою громадян, впевненістю у надійному і справедливому захисті їх конституційних прав і свобод.
Бажаю вам плідної роботи та подальших успіхів у зміцненні законності та правопорядку, міцного здоров'я, особистого щастя, родинного добробуту на довгі роки, життєвої наснаги та нових здобутків у професійній і громадській діяльності .
 
 
Начальник Дніпропетровського міськогоуправлінняюстиціїПостоловська О.В.
 

Сторінка 1 з 7